Петро Мятла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:49, 30 грудня 2019, створена KHMELNYTSKYIA (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Мятла
Посол польського Сейму
1922 — 1927

Народився1890
Q60222456?, Дісненський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер12 серпня 1936(1936-08-12)
Біломорсько-Балтійський канал
Відомий якполітик
Місце роботиQ97337536?
КраїнаРосійська імперія, Польська Республіка і Білоруська РСР
ОсвітаДісенське міське училище, Олексіївське військове училище
Alma materQ60222544? і Олексіївське військове училище
Політична партіяБілоруська робітничо-селянська громада
Професіяполітик

Петро́ Мятла́ (*1890(1890), с. Кухцинці Дісненського повіту Віленської губернії — †12 серпня 1936, ГУЛАГ, Карелія)  — білоруський політик, громадський діяч західної Білорусі в часи Другої Речі Посполитої.

Біографія

[ред. | ред. код]

19061910 навчався в Дісенському міському училищі, в 19111912 на педагогічних курсах в Каунасі. Працював учителем. 1914-1917 в російській армії. Знаходився серед юнкерів Олексіївського військового училища, які виступили проти повсталого пролетаріату. Був заарештований і поміщений у в'язницю. З кінця 1917 до 1921 вчителював. З 1921 у Вільнюсі.

У 19211922 працював бухгалтером, завідувачем відділу Вільнюського союзу кооперації. Брав участь у створенні національно-визвольних громад та організацій, білоруських шкіл у Західній Білорусі. У 1922 р був обраний депутатом польського сейму від білоруської національної меншини. Був членом Білоруського посольського клубу.

Один з творців Білоруської селянсько-робітничої громади (БСРГ), член її Центрального Комітету. Після її розгрому 16 січня 1927 заарештований і засуджений польською владою до 12 років в'язниці. Внаслідок обміну політв'язнями з 1930 опинився в Мінську. Працював в Комісії з вивчення Західної Білорусі при Президії Білоруської академії наук (її голова 1932-1933), у ВРНГ БРСР працював заступником начальника планування, начальником сектору кадрів.

1 вересня 1933 був заарештований ГПУ БРСР у справі Білоруського національного центру. Ухвалою колегії ОГПУ СРСР від 9 січня 1934 засуджений до вищої міри покарання, яка замінена 10 роками ВТТ. Ув'язнення відбував на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу.

Помер у таборі. Реабілітований 16 серпня 1956.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]