ГАЗ-ГЛ-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГАЗ-ГЛ-1
ГАЗ-ГЛ-1
ГАЗ-ГЛ-1
Загальні дані
Виробник: СРСР ГАЗ (Горький, СРСР)
Роки виробництва: 1938 — 1940
Складання: СРСР ГАЗ (Горький, СРСР)
3-ст. мех. (двоходова)
Характеристики
Динамічні
Макс. швидкість: 161 км/год
На ринку
Сегмент: гоночний

ГАЗ-ГЛ-1 — перший радянський гоночний автомобіль заводського збирання, випускали на Горьківському автомобільному заводі ймовірно не більш як у двох примірниках. Розробили 1939 року на базі серійного автомобіля ГАЗ-М1.

Історія

Cord-812

На змаганнях 1938 Герой Радянського Союзу льотчик Михайло Громов на отриманому в подарунок (після безпосадкового перельоту Москва — Північний полюс — Сан-Джансито) серійному передньоприводному автомобілі «Cord-812» розвинув швидкість 141,565 км/год. Це досягнення було близьке до тодішнього рекорду СРСР.

Рішенням партії на Горьковському автомобільному заводі створили групу під керівництвом Євгенія Агітова. З причини відсутності яких-небудь інших серійних автомобілів Горьковського автозаводу, проектування першого радянського гоночного автомобіля почалось на базі серійної «Емки» ГАЗ-М1[1].

Перший випуск

ГАЗ-М1

Перший примірник побудували у 1938 році. Новий проект отримав назву «Гоночна Ліпгарта», на честь головного конструктора Горьковського автомобільного заводу Андрея Ліпгарта. На стандартній рамі ГАЗ-М-1 встановили обтічний 2-місний кузов, частину деталей позичили у серійної машини. Загальна маса гоночного автомобіля виявилась значно нижчою. Серійний двигун піддали форсуванню: збільшили діаметр клапанів, застосували нову головку блоку циліндрів, потужність двигуна збільшилась з 50 к.с. до 65 к.с[2].

Заводський випробовувач, Андрій Ніколаєв, на першому заїзді в Києві (1938) досяг швидкості 143 км/год. У Москві він розігнав машину до 147 км/год[2].

Другий випуск

У 1940 побудували автомобіль ГАЗ-ГЛ-1 другої модифікації. За його основу взяли потужніший автомобіль ГАЗ-11-73[3]. Його 6-циліндровий двигун з робочим об'ємом 3,4 літри також піддали форсуванню, було встановлено два карбюратори, завдяки чому потужність агрегату збільшилась до 100 к.с[3]. Змінився зовнішній вигляд машини в порівнянні з варіантом 1938 року: з'явилась обтічна кабіна, змінили облицювання радіатору[3]. На гоночному автомобілі ГАЗ-ГЛ-1 другої модифікації Аркадій Ніколаєв 22 вересня[3] 1940 встановив абсолютний всесоюзний рекорд швидкості: 161,87 км/год[1].

Спроба третього випуску

1941 планувалось провести роботу над третім поколінням гоночного автомобіля, але почалась Німецько-радянська війна, і роботи припинили. Усі автомобілі ГАЗ-ГЛ-1 виявились втраченими. Аркадій Ніколаєв більше не повернувся в автоспорт і став працювати за основною спеціальністю (авіаційний технік). Конструктор машини Є. Агітов під час війни заподіяв собі смерть[2].

Сучасна реконструкція

У 1970 радянський художник Олександр Захаров на основі наявних архівних світлин відтворив зовнішній вигляд автомобіля, малюнок оприлюднили у часописі «Техніка — молоді». 2006 року фірма «Кузовная мануфактура Александра Бушуева» почала відтворення автомобіля, при чому у створенні реплікара застосовувались також деталі від старих ГАЗ-М1. У 2010 році автомобіль був готовий і наразі міститься в експозиції музею ретро автомобілів на Рогозському Валу у Москві[2].

Порівняння

Назва Рік Потужність (к.с.) Швидкість (км/год)
ГАЗ-ГЛ-1 1939 100 161,87
Mercedes-Benz W125 1937 545 більше 300[4]
Mercedes-Benz W125 Rekordwagen 1938 725 432.7

Примітки

  1. ↑ а б Весна в стиле ретро // За рулём : журнал. — 2010, квітень-травень. — Вип. 8. — ISSN 0321-4249.
  2. ↑ а б в г ГАЗ ГЛ-1 - первая гоночная машина в СССР. DELFI. 24 листопада 2010. Процитовано 13 травня 2012.
  3. ↑ а б в г Дунін Генадій. Весенняя ретровстреча // Автомобиль и сервис : журнал. — 2010, май. — С. 62-63.
  4. ↑ обладнаний високообтічним кузовом
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ГАЗ-ГЛ-1&oldid=28354083