ГАЗ-М1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГАЗ-М1
Автомобіль ГАЗ М1 (1936–1948)
Виробник ГАЗ
Роки виробництва 19361948
Місце виробництва Нижній Новгород, СРСР СРСР
Попередник(и) ГАЗ-А
Наступник(и) ГАЗ-М20 «Побєда»
Стиль кузова седан
пікап
фаетон
Двигун(и) Бензиновий двигун
Колісна база 2800 мм
Довжина 4625 мм
Ширина 1770 мм
Висота 1780 мм
Кліренс 210 мм
Маса 1370 кг
Найвища швидкість 105 км/год
Місткість бака 60 л
Подібні Ford Model B 40A Sedan

ГАЗ-М1 (також «Емка») — друге покоління легкових автомобілів ГАЗ. У березні 1936 року вона змінила перший газівський легковик ГАЗ-А.
Як і в випадку з ГАЗ-А, прототипом для випуску в СРСР був обраний американський автомобіль Ford Model B 40A Fordor Sedan моделі 1934 року, з чотирьохциліндровим двигуном. Документація по автомобілю була передана ГАЗу американською стороною за умовами договору; підготувати нову модель до виробництва і створити частину виробничої оснастки радянській стороні самостійно.
Конструкторський відділ ГАЗу очолюваний А. А. Липгартом вніс деякі зміни у фордівський прототип — враховуючи накопичений досвід експлуатації ГАЗ-А в умовах СРСР. Чотирициліндровий двигун був модернізований і форсований з 40 до 50 к.с. Була посилена рама автомобіля,замість двох поперечних, встановили чотири поздовжні ресори. . Фордовські колеса на спицях були замінені штампованимі дисковими і діаметр їх був збільшений. Машина стала набагато міцніше. Зазнав зміни і зовнішній вигляд автомобіля — в порівнянні з фордівським прототипом, був більш витягнутим.

Використовувався державними установами СРСР. За свою службу в НКВС отримав прізвисько "Чорний воронок (Чорний маленький крук)".

Огляд модифікацій[ред. | ред. код]

На базі ГАЗ-М-1 були створені: пікап ГАЗ-415, таксі, шестициліндрові модифікації ГАЗ-11-73 (седан) і ГАЗ-11-40 фаетон.

Основні модифікації

  • БА-20 — легкий бронеавтомобіль.

Усього з 1936 по 1942 роки вироблено 62 888 автомобілів ГАЗ-М-1.

Малосерійні і дослідні модифікації

  • ГАЗ-М-1 фаетон (1937) — дослідна модель з кузовом фаетон, кузов був використаний в 1939 для дослідного ГАЗ-61.
  • ГАЗ-М-1-V8 (1938–1940, наведене позначення умовно) — мала серія седанів М-1 для потреб НКВС була оснащена імпортними моторами Ford V8 (65 к.с.), в 1941 році велика частина цих двигунів була знята з «емок-наздоганялівок» для встановлення на танки Т-60.
  • ГАЗ-11-40 (1940) /ГАЗ-61-40 (1941) — шестициліндровий фаетон, в серію не пішов. Хоча кузовні штампи і були виготовлені, збудовано не більш 6 прим. У 1941 році всі випущені фаетони були перероблені на шасі ГАЗ-61, тобто перетворені в ГАЗ-61-40 і використовувалися вищим командним складом Червоної армії, у 1942 році відкриті кузова замінені на закриті типу «М-1» і «73».
  • ГАЗ-М-21 (1936) — дослідний тривісний (6х4) пікап на базі ГАЗ-М1, кабіна від ГАЗ-АА. У 1937 було виготовлено 100 комплектів, але в серію машина не пішла.
  • ГАЗ-М-25 (1938) — тривісний штабний автомобіль з 5-місцевим кузовом типу Рамбла-сит, в серію не пішов.
  • ГАЗ-11-415 (1940) — шестициліндровий пікап, в серію не пішов.
  • ГАЗ-61-415 (1940) — пікап 4х4, в серію не пішов, побудовано 2 екземпляри.
  • ГАЗ-61-417 (1941) — легкий артилерійський тягач 4х4, в другій половині 1941 побудовано 36 автомобілів, укомплектованих 57-мм протитанковими гарматами з причіпними передками.
  • ГАЗ (НАТІ)-ВМ (1937–1938) — дослідний напівгусеничні-колісний всюдихід на базі ГАЗ-М-1 з кузовами типу седан і пікап.
  • ГАЗ ГЛ1 (1938) — гоночний автомобіль, побудований на базі ГАЗ-М1 під керівництвом Є. В. Агітова. Автомобіль зміг розвинути на дистанції 1 км з ходу швидкість 147,84 км/год. Пізніше, в 1940 році, на машину був встановлений форсований силовий агрегат ГАЗ-11, потужністю 100 к.с. Модернізована версія встановила всесоюзний рекорд швидкості — 161,78 км/год.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]