Едвард Шварц

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Едвард Шварц
Eduard Schwartz
Народився	22 серпня 1858(1858-08-22) Кіль, Шлезвіг-Гольштейн
Помер	13 лютого 1940(1940-02-13) (81 рік) Мюнхен, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	класичний філолог, викладач університету
Галузь	порівняльна міфологія, історія, лінгвістика
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана Боннський університет Фрайбурзький університет Геттінгенський університет Гіссенський університет Ростоцький університет
Посада	таємний радник
Вчителі	Ульріх фон Віламовіц-Меллендорф
Відомі учні	Hans Möbiusd
Членство	Прусська академія наук Австрійська академія наук Баварська академія наук Гайдельберзька академія наук (1913) Геттінгенська академія наук Російська академія наук Угорська академія наук Данська королівська академія наук Гайдельберзька академія наук Шведська королівська академія наук Graecad
Нагороди	Орлиний щит Німецької імперії (22 серпня 1933)
Едвард Шварц у Вікісховищі

Едвард Шварц (нім. Eduard Schwartz (22 серпня 1858(18580822), Кіль, Шлезвіг-Гольштейн (нині Німеччина) — 13 лютого 1940, Мюнхен, Німеччина) — німецький лінгвіст, історик.

Життєпис

Народився в Кілі, навчався в Германа Зауппе в Геттінгенському університеті, Германа Узенера та Франца Бюхлера в Боннському університеті, Теодора Моммзена в Гумбольдтському університеті Берліна та Ульріха фон Віламовіця-Меллендорфа в Грайфсвальдському університеті. У 1880 році він отримав докторський ступінь у Боннському університеті.

У 1884 році став викладачем в Бонні, згодом був призначений професором класичної філології в Ростоцького університету (1887 рік). Згодом став професором в університетах Гіссена (1893), Страсбурга (1897), Геттінгена (1902) та Фрайбурга (1909). У 1914 році повернувся в Страсбург, де він працював на посаді ректора університету в 1915/16 роках. У 1919 році замінив Отто Крузіуса в Мюнхенському університеті, де й працював до самої смерті.

Був членом академій у Берліні, Гейдельберзі, Мюнхені, Відня, Страсбурга, Санкт-Петербурга, Копенгагена, Будапешта та Стокгольма, що стало підтвердженням його репутації в наукових колах. В 1919 році з нагоди свого 400-річчя Страсбурзький університет призначив його своїм почесним членом. З 1919 року був дійсним членом Баварської академії наук, а з 1927 по 1930 роки обіймав посаду її Президента. У 1928 році став публічним прихильником Народного руху Німеччини, а також активним учасником антисемітської боротьби на Конференції німецької культури. У 1936 році був знову обраний членом Баварської академії наук, але міністр освіти Райху Бернхард Руст призначив на цю посаду нациста Карла-Александра фон Мюллера.

Опублікував безліч статей та наукових праць в області грецької та римської історії, в тому числі й щодо змови Катіліни. Його найбільшим вкладом стало виданням актів Вселенських соборів (ACO), починаючи з Ефеса (431) й більш пізні. Історичні праці Шварца (з деякими уточненнями та доповненнями) мають наукову цінність й зараз.

Помер в Мюнхені в 1940 році.

Бібліографія

• "De Dionysio Scytobrachione", (дисертація), Bonn 1880.
• "Scholia in Euripidem", критика (volumes 1-2), Berlin 1887
• "Quaestiones Herodotae", 1890.
• Christliche und jüdische Ostertafeln (1905) (Онлайн)
• " Acta conciliorum oecumenicorum" (Акти Вселенських Соборів) Berlin & Leipzig, 1914–1940.
  • Tome 1: Concilium Universale Ephesenum (AD 431)
  • Tome 2: Concilium Universale Chalcedonense (AD 451)
  • Tome 3: Collectio Sabbaitica contra Acephalos et Origenistas destinata (AD 536)
  • Tome 4: Concilium Universale Constantinopolitanum sub Iustiniano habitum (AD 553).
• Zur Entstehung der Ilias (Про походження Іліади), Strasbourg 1918.
• Das Geschichtswerk des Thukydides, (Історичні праці Фукідіда), Bonn 1919, друге видання 1929.
• "Codex Vaticanus Gr. 1431, Eine Antichalkedonische Sammlung Aus Der Zeit Kaiser Zenos", etc. [Уривки зі змісту Кодексу, в тому числі листи від і до Святого Кирила, Патріарха Александрійського. Зі вступом та примітками Е.Шварца, 1927.

Джерела

• Обширна бібліографія німецькомовного вікіресурсу.