Вальтер Шерфф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:06, 2 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вальтер Шерфф
нім. Walter Scherff
Народився1 листопада 1898(1898-11-01)[1]
Бад-Канштаттd, Oberamt Canstattd, Вюртемберзьке королівство, Німецька імперія
Помер24 травня 1945(1945-05-24)[1] (46 років)
Зальфельден-ам-Штайнернен-Мер, Целль-ам-Зее (округ), Зальцбург, Австрія
Країна Німеччина
Діяльністьвійськовий історик, історик
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
Військове званнягенерал-майор
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Вальтер Шерфф (нім. Walter Scherff; 1 листопада 1898, Штутгарт24 травня 1945, Зальфельден-ам-Штайнернен-Мер) — німецький військовий історик та офіцер, генерал-майор вермахту.

Біографія

Учасник Першої світової війни. З 24 березня 1919 року — офіцер зв'язку 1-го вюртемберзького добровольчого полку. Після демобілізації залишений у рейхсвері. В 1938 році переведений в ОКГ.

В кінці літа 1939 року призначений начальником 7-го (військово-наукового) відділу Генерального штабу сухопутних військ. В лютому 1941 року очолив щойно створений відділ військової історії в ОКВ, основним завданням якого була фіксація досягнень Гітлера як полководця та їх пропаганда. З 17 травня 1942 року — «уповноважений фюрера з військової історіографії». На цій посаді, окрім відділу військової історії в ОКВ, Шерффу підкорялись наступні установи та чиновники ОКГ: військово-історичний відділ сухопутних військ, начальник архіву сухопутних військ, начальник бібліотеки сухопутних військ. Військово-наукові відділи крігсмаріне, люфтваффе та військ СС не підкорялись Шерффу, проте були зобов'язані йому підкорятись. Також Шеррф керував написанням військово-наукових оглядів і сам написав деякі з них (див. Бібліографія). В середині 1942 року Шерфф, всупереч заступництву Франца Гальдера, звільнив начальника архіву сухопутних військ Фрідріха фон Рабенау за критику нацизму.

Учасники наради 20 липня 1944 року. Шерфф — №14.

Шерфф був присутній на майже всіх нарадах Гітлера, включаючи нараду 20 липня 1944 року, під час якої був скоєний замах на Гітлера. Від вибуху бомби Шерфф одержав серйозні поранення, Гітлер особисто відвідав його у лікарні.

25 січня 1945 року Шерфф наказав спалити частину військового архіву, щоб документи не потрапили в руки Червоної армії, а решту заховати в районі Берхтесгадену. 25 квітня покинув Берлін. Згодом потрапив у американський полон і покінчив життя самогубством, прийнявши отруту.

Сім'я

2 січня 1922 року одружився з Еллою Шефольд, уродженою Гаас. В шлюбі народились 2 дочки (1922 і 1933).

Звання

Нагороди

Бібліографія

  • Die Einheit von Staatsmann und Feldherr. 1941, nach einem am 4. Februar 1941 an der Universität Berlin bei Professor Reinhard Höhn gehaltenen Vortrag
  • Der militärische Genius des Führers als Vorbedingung für die Einigung Europas, 1941
  • Erlebtes Genie (Zitatensammlung), 1942
  • Die große Bewährung, 1942
  • Vom Feldherrentum des Führers, 1942
  • Feldherr aus Schicksal, Berlin 1943
  • Zwölf Kriegsaufsätze, Berlin 1943

Література

  • Claus Grimm: Studie über die Kriegsgeschichtliche Abteilung der Wehrmacht, 1941–1945. 1964 (Manuskript).
  • Marianne Feuersenger: Im Vorzimmer der Macht. Aufzeichnungen aus dem Wehrmachtführungsstab und Führerhauptquartier 1940–1945. Mit einem Vorwort von Kurt Sontheimer. 5. Auflage. F. A. Herbig Verlagsbuchhandlung, München 2001, ISBN 3-7766-2119-2.
  • Helmut Heiber, David M. Glantz: Hitler and his Generals: Military Conferences 1942–1945. Enigma Books, New York, NY 2004, ISBN 1-929631-28-6.
  • Martin Moll (Hrsg.): „Führer-Erlasse“ 1939–1945: Edition sämtlicher überlieferter, nicht im Reichsgesetzblatt abgedruckter, von Hitler während des Zweiten Weltkrieges schriftlich erteilter Direktiven aus den Bereichen Staat, Partei, Wirtschaft, Besatzungspolitik und Militärverwaltung.
  • Franz Steiner Verlag, Stuttgart 1997, S. 251f., ISBN 3-515-06873-2.
  • Bundesarchiv, Zentrale Reichswehr- und Wehrmachtsdienststellen/Oberkommando der Wehrmacht. RW 9.
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1058200089 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.