Цисар Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:27, 4 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цисар Олександр Миколайович
 Капітан
Загальна інформація
Народження12 вересня 1979(1979-09-12)
Городок
Смерть12 червня 2015(2015-06-12) (35 років)
Опитне, Донецька область
ПохованняХмельницький
Alma MaterНаціональний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Псевдо«Шип»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Олекса́ндр Микола́йович Ци́сар (12 вересня 1979(19790912) — 12 червня 2015) — український військовослужбовець, капітан (посмертно) Збройних сил України. учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в місті Городок, згодом родина переїхала до Сатанова. Закінчив Сатанівську ЗОШ та Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА) — здобув фах інженера-будівельника. Одружився, був приватним підприємцем, спочатку в Києві, з виготовлення меблів — конструював, розробляв макет. Згодом подружжя переїхало до Хмельницького, відкрили приватну фірму з виробництва меблів на замовлення. Вів здоровий спосіб життя, займався боксом.

1 серпня 2014 року прийшла повістка з військомату, мобілізований. Через тиждень, коли чоловік вже був на військових зборах, дружина дізналася, що під її серцем зародилося нове життя.

Старший лейтенант, командир взводу 2-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Проходив підготовку в Академії Сухопутних військ. З грудня перебував у зоні бойових дій поблизу Донецького аеропорту. Легендарними стали його роботи при обороні ДАП, вважався одним з найкращих саперів сектору «Б», відбудовував укріпрайон «Мурашник». В кінці 2-ї декади червня-2015 мав їхати додому. Останній дзвінок Олександра додому був 11 червня.

Загинув 12 червня 2015 року в районі Донецького аеропорту під час виконання бойового завдання. Військові їхали з села Водяне до селища Опитне (Ясинуватський район), близько 19:00 їх БТР підірвався на протитанковій міні, машина згоріла. Тоді ж загинули молодший лейтенант Олег Угринович та солдат Степан Загребельний, ще 5 бійців потрапили до шпиталю.

15 червня 2015-го похований у Хмельницькому на Алеї Слави, кладовище Ракове.

Без Олександра лишилися дружина Тетяна, донька Настя, 4-місячний син.

Нагороди та вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 22 вересня 2015 року, — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1].
  • нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно, рішення 5-ї сесії Хмельницької міської ради від 16.3.2016)
  • Почесний громадянин міста Хмельницького (посмертно)
  • на будівлі Сатанівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Олександру Цисарю.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]