Гійом де Машо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гійом де Машо
фр. Guillaume de Machaut
Народився1300[2][4][…]
Реймс
Помер1377[1][2][…]
Реймс
Країна Франція
Діяльністькомпозитор, поет, письменник, автор пісень
Знання мовфранцузька[3]
Напрямоккласична музика і музика середньовіччя
ЖанрArs nova
Magnum opusŒuvres poétiques de Guillaume de Machautd, Меса Нотр-Дам, La louange des damesd, Hoquet Davidd, Le dit du chevald, Le dit de l'aleriond, Le dit du cerf blancd, Le dit de la rosed, Le dit de la fleur de lis et de la marguerited, Le dit de la marguerited, Le dit du vergierd, Le dit de la harped, Le livre du voir ditd, La prise d'Alexandried, La fontaine amoureused, Le confort d'amid, Le jugement du roi de Navarred, Le dit du lyond, Le remede de Fortuned і Le jugement dou roy de Behaigned
Конфесіякатолицька церква
IMDbID 5588753
Гійом де Машо (у центрі) приймає милості від Природи, на мініатюрі XIV століття

Ґійом де Машо́ (Guillaume de Machaut, близько 1300 — квітень 1377) — французький поет і композитор. Автор понад 400 збережених віршів, найважливіший представник музичної школи Ars nova. Машо — перший відомий за іменем композитор, що написав повний цикл музики до католицької меси.

Біографія

Народився близько 1300 року на околицях Реймса (Машо - містечко за 30 км від Реймса). З 1323 по 1346 служив секретарем і придворним поетом Іоанна Люксембурзького. У цей же період прийняв священництво. В 1330, 1332, 1333 призначався каноніком у Вердені, Аррасі та Реймсі відповідно. Після смерті Іоанна в битві при Кресі був затребуваний можновладними будинками Наварри, Герцога Беррийського і Карла Нормандського (майбутнього короля Франції Карла V). Переживши велику чуму XIV століття, Машо завершив життя в Реймсі, присвятивши старість музиці й складанню збірників власних віршів. До самого кінця він користувався пошаною можновладних замовників; в 1361 році його відвідав особисто дофін Франції, а в 1370-і роки йому покровительствував П'єр ІІ Лузіньян, король Кіпру.

Поезія

Сторінка з рукописнї збірки творів Гійома Де Машо, Національна бібліотека Франції

Перший збірник віршів Машо, Dit du Lyon («Оповіль про лева») датований 1342 роком, останній, "Пролог" - 1372 роком ("Пролог" написаний як вступ до повного зібрання творів).

Машо завжди ставив на перше місце саме поезію, а не створення музики, і більшість його віршів не були призначені для співу (dit, тобто усне оповідання). Як правило, його тексти написані від першої особи, у восьмискладній формі, і відтворюють любовні мотиви "Роману про Розу" й аналогічної лицарської літератури. Існує версія, що його шедевр, поема 1360-х років Le Voir Dit («Правдива розповідь») — автобіографічна, історія пізньої любові самого Машо.

Музика

Машо вважається найвідомішим та найвпливовішим композитором своєї епохи. Більшість його творів відносяться до куртуазної любовної лірики й мають одну з п'яти форм свого часу (ле, віреле, мотет, балада й рондо). Найбільший вплив на наступні покоління музикантів виявилися його багатоголосні пісні (балади й рондо). У деяких творах Машо один з голосів (тенор) співає духовні тексти, а інші голоси одночасно співають світські любовні вірші.

Машо також перший відомий композитор, що самостійно склав каталог власних праць; сучасний каталог його творів заснований на компіляціях самого Машо. Найвідомішим твором Машо вважається "Меса Богородиці" (Messa de Nostre Dame), створено Гійомом де Машо для Реймського собору, ймовірно, у 1360-ті роки.

Див. також

Посилання

  1. а б Swartz A. Open Library — 2007.
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б в г CONOR.Sl
  4. Find a Grave — 1996.