Недужко Ігор Маркович
| Ігор Недужко | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 7 березня 1934 |
| Місце народження |  УРСР,  Україна, Дніпропетровськ |
| Дата смерті | 15 січня 2017 (82 роки) |
| Місце смерті | Київ |
| Громадянство |  СРСР Україна |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут (1956) |
| Професія | кінооператор, педагог |
| Членство | Національна спілка кінематографістів України |
| IMDb | ID 8004281 |
Ігор Маркович Недужко (7 березня 1934, Дніпропетровськ — 15 січня 2017, Київ) — радянський та український кінооператор вищої категорії, майстер підводних зйомок та педагог.
Життєпис
Народився 7 березня 1934 р. у м. Дніпропетровську в родині службовців. Закінчив Київський політехнічний інститут (1956).
Працював майстром, інженером Київського Інституту автоматики, керівником кінофотолабораторії й оператором підводних зйомок клубу «Океанія» АН УРСР. З 1973 р. — оператор «Київнаукфільму».
Викладав у Київському національному університеті культури і мистецтв, а також був доцентом Київського міжнародного університету, де викладав в Інституті телебачення, кіно і театру.
Член Національної Спілки кінематографістів України з 1979 р.
Помер 15 січня 2017 року у Києві.
Відомі учні
Серед учнів Ігоря Марковича Недужка велика кількість відомих і талановитих діячів мистецтв, зокрема: режисер, актор, та телеведучий Олександр Жеребко; режисер та продюсер Натела Чхартішвілі-Зацаринна та багато інших.[1]
Вибрана фільмографія
Кінооператор
- 2004 — «Портрет, написаний глибиною»
- 2002 — «Ще як були ми козаками. У колі першім»
- 2002 — «Витоки. Повість минулих літ»
- 1997 — «Національний музей „Чорнобиль“»
- 1997 — «Жезли Меркурія»
- 1997 — «Два життя Соломії»
- 1996 — «Україна — космос. Вибір шляху»
- 1993 — «Ті, що приборкали коня. Фільм 7» (стрічка із документального цикла «Невідома Україна. Нариси нашої історії»)
- 1992 — «Слов'янський детектив» (стрічка із документального цикла «Невідома Україна. Лікарська справа в Україні»)
- 1988 — «Абетка для котиків»
- 1983 — «Люди і дельфіни»
- 1982 — «Ведмежа»
- 1981 — «Білий олень тундри»
- 1981 — «Організатор свята — до ваших послуг»
- 1980 — «Тримати!»
- 1979 — «Загадковий світ тварин» (Почесний диплом журі XIII Всесоюзного кінофестивалю, Душанбе, 1980)
- 1979 — «Зоопсихологія»
- 1979 — «Щоденне диво»
- 1977 — «Столиця зварювання» (Приз «Великий гранат» Міжнародного кінофестивалю технічних фільмів, Пардубіце, ЧССР, 1978)
- 1976 — «Створи гармонію»
- 1975 — «Люди великої мужності» (Золота медаль VII Міжнародного кінофестивалю медично-санітарних фільмів, Варна, Болгарія, 1977)
- 1975 — «Ці місткі частки секунди» (Срібна медаль ВДНГ, 1976)
- 1975 — «Модель відкриття»
- 1974 — «Попередньо напружений залізобетон»
- 1974 — «Вплив параметрів зварювання на геометрію шва»
- 1973 — «Конструкція і монтаж паливоподачі»
- 1972 — «Плазмово-дуговий переплав» (Гран-прі Міжнародного кінофестивалю технічних фільмів, Пардубіце, ЧССР, 1973; Срібна медаль Міжнародного кінофестивалю, Белград, 1974)
- 1972 — «Контактне зварювання» та ін.
Режисер
- 2001 — «Знак Божої іскри»
Фільм про українського живописця О. Богомазова[2].
Примітки
- ↑ Игорь Недужко. КиноПоиск (ru-RU) . Процитовано 12 січня 2018.
- ↑ Національна кінематека України: «Знак Божої іскри» (2001)
Література
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — СІ 13.