Каравелове
| селище Каравелове | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Миколаївська область |
| Район | Вітовський район |
| Рада | Каравелівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA48060170060027872 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1922 |
| Площа | 30,12 км² |
| Населення | 727 |
| Густота | 24,14 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 57242 |
| Телефонний код | +380 512 |
| Географічні координати | 47°0′26″ пн. ш. 32°2′49″ сх. д. / 47.00722° пн. ш. 32.04694° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 39 м |
| Водойма | Інгул
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | |
| Селищна влада | |
| Адреса | 57242, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с-ще Каравелове, вул. Парникова, 1 |
| Карта | |
  Каравелове | |
 Каравелове | |
| |
|
| |
Каравелове — селище в Україні, у Вітовському районі Миколаївської області.
Населення становить 727 осіб. Орган місцевого самоврядування — Каравелівська сільська рада.
Історія
Село засноване в 1922 р. До 2016 року мало назву «Коларівка» (в усному мовленні і газетах вживалась також назва Коларове) на честь болгарського діяча міжнародного комуністичного руху Васила Коларова.
У 1941, коли почалась німецька окупація, село виявилось майже на кордоні Румунії і Рейхскомісаріату Україна. 1943 село повернулося під юрисдикцію радянського союзу, відновило роботу колективне господарство. Під час Другої світової війни 24 жителя села були в загонах Червоної армії, 7 з них нагороджені бойовими орденами і медалями, 8 людей загинули.
У центрі села знаходиться братська могила, у якій поховано 46 радянських воїнів, полеглих у боях за село в 1944 році. У 1969, до 25-річчя визволення селища від німецьких військ, відкрито пам'ятник на честь загиблих воїнів Червоної армії.
У 2016 році в зв'язку з законом, що забороняє комуністичну символіку, село перейменували на честь Любена Каравелова.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 805 осіб, з яких 361 чоловік та 444 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 727 осіб.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 57,50 % |
| російська | 39,89 % |
| білоруська | 1,93 % |
| молдовська | 0,28 % |
| болгарська | 0,14 % |
| інші | 0,26 % |
Примітки
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання
- Погода в селі Коларівка
- Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 772 с. Стор. 418
 Населені пункти Вітовського району | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | Водник · Горохівка · Грейгове · Зайчівське · Засілля · Капустине · Каравелове · Квітневе · Луч · Полігон · Святомиколаївка · Степова Долина |
| Села | Білозірка · Благодатне · Водокачка · Галицинове · Добра Надія · Зелений Гай · Зоря · Калинівка · Костянтинівка · Котляреве · Лимани · Лупареве · Миколаївське · Мирне · Михайло-Ларине · Мішково-Погорілове · Новогригорівка · Новомиколаївка · Новоруське · Новоселівка · Оленівка · Партизанське · Пересадівка · Прибузьке · Степове · Українка · Червоне · Шевченкове (Котляревська сільська рада) · Шевченкове (Шевченківська сільська рада) · Ясна Поляна |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |