Воєдило Левко Леонідович
| Левко Леонідович Воєдило | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
18 лютого 1962 (62 роки) Бихольцохівка | |||
| Смерть | 2013 | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Жанр | портрет, пейзаж і натюрморт | |||
| Навчання | Київський художній інститут | |||
| Діяльність | художник, викладач | |||
| Вчитель | Лопухов Олександр Михайлович і Забашта Василь Іванович | |||
| Працівник | Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Роботи в колекції | Національний музей Тараса Шевченка, Музей гетьманства і Музей кобзарства | |||
|
| ||||
Левко Леонідович Воєди́ло (нар. 18 лютого 1962, Бихольцохівка) — український живописець. Член Спілки художників України з 1989 року, член художнього об'єднання «Чарунка поділля» з 2004 року[1].Помер у липні 2013 року
Біографія
Народився 18 лютого 1962 року в селі Бихольцохівці Ріпкинського району Чернігівської області. У 1974—1980 роках навчався в Республіканській художній середній школі імені Т. Шевченка, у 1980—1987 роках — у Київському державному художньому інституті на живописному факультеті (педагоги з фаху — О. Лопухов, В. Забашта)[1]. Учителював. Від 2000 року — старший викладач кафедри дизайну Університету розвитку людини «Україна» у Броварах.
Жив і працював у Погребах.
Творчість
Працює у жанрах пейзажу, натюрморту та станкової картини. У творчості орієнтується на світоглядні й етичні традиції сучасного села. Роботи зберігаються у:
- Національному музеї Т. Шевченка (Київ);
- Музеї гетьманства (Київ);
- Музеї кобзарства (Переяслав).
- Шевченківському національному заповіднику (Канів)
Твори:
- серія «Гомери України»: «Доля» (1990), «Коднянське лихо», «Реквієм» (обидва — 1991), портрети кобзарів — Г. Кожушка, І. Кучугури-Кучеренка, О. Вересая, Г. Гончаренка (всі — 1989), Х. Холодного, Т. Пархоменка, Г. Любистка, І. Мазепи (всі — 1990), Т. Білоградського (1991);
- «Золота доба», «Похорон богів», «Молитва» (усі — 1995);
- «Самотність» (1988), «Все йде, все минає» (1989), «Ноктюрн» (1994), «Пастораль» (1996), «Сивий смуток», «З полону літ. Портрет Г. Гулевичівни», «Чудо архангела Михаїла» (усі — 1997), «Вечірня розмова з матір'ю», «Надвечір'я» (обидва — 2000)[2].
Примітки
Література
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 833. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Авраменко О. Левко Воєдило. Гомери України: Каталог. К., 1992.