Сушко Олександр Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сушко Олександр Валерійович
Народився17 травня 1973(1973-05-17) (51 рік)
Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Діяльністьполітолог, громадський діяч
Alma materЦентральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Науковий ступінькандидат історичних наук
Посадабізнес-директорd
ПопередникБистрицький Євген Костянтинович
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Сушко Олександр Валерійович (17 травня 1973 року в Умані на Черкащині) — український політолог та громадський діяч, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», експерт у сфері міжнародних відносин, розвитку громадянського суспільства[1].

Освіта

1995 року закінчив історичний факультет Кіровоградського педагогічного університету ім. Винниченка.

1998 року отримав ступінь кандидата політичних наук у сфері міжнародних відносин в Інституті світової економіки та міжнародних відносин НАН України. Тема дисертації: «Політичний контекст Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА). Регіональні відносини в Західній півкулі».

У 2002 році стажувався у Монтерейському центрі дослідження проблем нерозповсюдження (США).

Фахова біографія

1998 року почав активну професійну діяльність як політичний аналітик.

1999-2000  — координатор моніторингу Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України.

З 2000 по 2006 рік — директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України.

У 2003 році ввійшов до складу громадської ради першого національного недержавного ілюстрованого часопису міжнародного життя України «ЄвроАтлантика».

З 2006 року — науковий директор Інституту євро-атлантичного співробітництва.

У 2011-2017  — голова правління Міжнародного фонду «Відродження», що входить до заснованої Джорджем Соросом мережі фундацій «Відкритого суспільства».

До 2013 року — старший науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин.

2012 — призначений Національним координатором Української національної платформи Форуму громадянського суспільства «Східного партнерства».

2014 обраний співголовою Платформи громадянського суспільства (ПГС) «Україна — ЄС», що є органом громадянського суспільства, створення якого передбачено статтями 469—470 Угоди про асоціацію України з Євросоюзом. Другим співголовою, з боку ЄС, було обрано представника польської профспілки «Солідарність» Анжея Адамчика.

1 січня 2018 року став виконавчим директором Міжнародного фонду «Відродження».

Олександр Сушко — знаний в Україні та за кордоном дослідник процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України[2].

Основні роботи

  • Кордони Європи — кордони України: через спільні інтереси до спільної безпеки: матеріали круглого столу / Ред. О. Сушко. — К.: [б.в.], 2001.
  • Олександр Сушко. ЄС чи ЄЕП? // ЄвроАтлантика. — 2003. — № 1.
  • Європейська інтеграція України в оцінках лідерів українського політикуму, бізнесу та суспільства / Ред. О. Сушко, Н. Пархоменко. — К.: Міжнародний фонд «Відродження», 2003.
  • Олександр Сушко. Словаччина — Україна // ЄвроАтлантика. — 2005. — № 1.
  • Олександр Сушко. Перспективи безвізового режиму з ЄС // ЄвроАтлантика. — 2010. — № 4.

Цікаві факти

Учасник Помаранчевої революції (2004) і Євромайдану (2013—2014).

21 червня 2015 року Джордж Сорос вручив фонду «Відродження» премію «Відкрите суспільство» за внесок у просування цінностей відкритого суспільства в Україні. Її з Євгеном Бистрицьким (виконавчим директором фонду), Сушко отримав від Сороса під час церемонії у Центральноєвропейському університеті у Будапешті. Це вперше, за всю історію існування премії, її було присуджено не особі, а організації. У різні роки лауреатами премії ставали такі визначні особистості як Вацлав Гавел, Марті Ахтісаарі, Міхеїл Саакашвілі, Кофі Аннан, Хав'єр Солана та інші.

Нагороди

Примітки

  1. Олександр Сушко про головні тренди громадянського суспільства | Громадський Простір. www.prostir.ua (укр.). Процитовано 2 квітня 2021.
  2. Ректорату, Прес-служба (23 квітня 2012). Олександр Сушко: «Будь-яку проблему сучасності можна вирішити». Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова (укр.). Процитовано 2 квітня 2021.
  3. Указ Президента України від 19 червня 2017 року № 165/2017 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання