Харченко Григорій Петрович

Харченко Григорій Петрович
Народився	1 червня 1936(1936-06-01) (88 років) Миронівка, Миронівський район, Українська СРР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Московський державний університет шляхів сполучення
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Конфесія	атеїзм
Нагороди

Григорій Петрович Харченко (нар. 1 червня 1936(19360601), селище Миронівка, тепер місто Миронівського району Київської області) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Запорізького обкому КПУ, 2-й секретар ЦК КПУ. Член ЦК КПУ в 1981—1991 роках. Член Політбюро ЦК КПУ 31 березня — 19 червня 1990 р. і 28 вересня 1990 — 26 серпня 1991 р. Другий секретар ЦК КПУ 28 вересня 1990 — 26 серпня 1991 року. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 р. Член ЦК КПРС у 1990—1991 р.

Біографія

Народився в робітничій родині: батько працював у радгоспробкоопі, мати була колгоспницею. У вересні 1944 — травні 1950 року — учень Миронівської семирічної школи № 1 Київської області. У 1950 році вступив до комсомолу.

У вересні 1950 — липні 1954 року — учень матеріального відділення Київського технікуму залізничного транспорту, здобув спеціальність техніка залізничного транспорту.

У вересні 1954 — липні 1959 року — студент факультету економіки та організації залізничного транспорту Московського інституту інженерів залізничного транспорту, здобув спеціальність інженера-економіста.

У серпні — жовтні 1959 року — майстер електромашинного цеху Запорізького електровозоремонтного заводу. 15 жовтня 1959 — 27 липня 1960 року — секретар комітету ЛКСМУ Запорізького машинобудівного інституту імені Чубаря і, одночасно, асистент кафедри політекономії та економіки промислових підприємств.

27 липня — 31 серпня 1960 року — інструктор відділу пропаганди і агітації, 31 серпня 1960 — 31 березня 1961 року — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Запорізького обласного комітету ЛКСМУ. 31 березня 1961 — 12 січня 1962 року — заступник завідувача відділу комсомольських організацій Запорізького обласного комітету ЛКСМУ.

12 січня 1962 — 30 січня 1963 року — секретар — завідувач відділу пропаганди і агітації Запорізького обласного комітету ЛКСМУ.

Член КПРС з жовтня 1962 року.

30 січня 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Запорізького промислового обласного комітету ЛКСМУ. У грудні 1964 — 29 травня 1968 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету ЛКСМУ.

29 травня 1968 — 12 березня 1971 року — 1-й секретар Ленінського районного комітету КПУ міста Запоріжжя.

8 лютого 1971 — 7 лютого 1974 року — голова виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих.

7 лютого 1974 — 15 листопада 1976 року — секретар Запорізького обласного комітету КПУ.

15 листопада 1976 — 19 липня 1986 року — 2-й секретар Запорізького обласного комітету КПУ. У 1981 році закінчив заочно Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

У травні 1986 — лютому 1987 року — інспектор ЦК КПРС, у лютому 1987 — жовтні 1988 року — заступник завідувача відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПРС.

22 жовтня 1988 — 5 жовтня 1990 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету КПУ.

Одночасно 5 квітня — 18 жовтня 1990 року — голова Запорізької обласної ради народних депутатів.

28 вересня 1990 — 26 серпня 1991 року — 2-й секретар ЦК КПУ.

У 1991—2001 роках — радник Російського союзу промисловців і підприємців; директор промислово-фінансової компанії; віце-президент страхової компанії у Російській Федерації; радник Президента Російського союзу промисловців і підприємців; заступник керівника апарату депутатського об'єднання «Народовластие» у 2-й Державній Думі Російської Федерації (фракцію очолював М. І. Рижков). Член КПРФ з 1992 року.

У червні 2001—2010 роках — заступник голови виконавчого комітету (віце-президент), керівник апарату Координаційної ради сприяння товаровиробникам Росії, член правління Міжнародного союзу товаровиробників.

Потім — на пенсії в місті Москві.

Нагороди

• орден Жовтневої Революції (1976)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (1971, 1981)
• орден «Знак Пошани» (1966)
• медаль «За трудову доблесть» (1970)
• медалі

Посилання

• [1]
• [2]