Гайовий Антон Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Іванович Гайовий
Антон Іванович Гайовий
1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету Компартії України
21 грудня 1940 — 1951
1-й секретар Запорізького обласного комітету Компартії України
1952 — 1957
1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету Компартії України
грудень 1957 — травень 1961
Попередник: Щербицький Володимир Васильович
 
Партія: КПРС
Освіта: Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Народження: 4 (17) січня 1907(1907-01-17)
Залізне
Смерть: 3 липня 1962(1962-07-03) (55 років)
Київ
Похований: Байкове кладовище
Нагороди:
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки

Антон Іванович Гайовий (4 [17] січня 1907(19070117), Новгородське — 3 липня 1962, Київ) — український радянський політичний діяч, секретар ЦК КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 2-3-го та 5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2-5-го скликань. Член ЦК КПРС у 1956—1962 р. Член ЦК КПУ у 1940—1962 р. З 26 грудня 1957 по 3 липня 1962 року — член Президії ЦК Компартії України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Залізне Бахмутського повіту Катеринославської губернії (тепер селище Новгородське Торецької міськради Донецької області) у родині селянина-бідняка. Закінчив початкову церковноприходську школу.

Трудову діяльність розпочав у 1919 році відгрібальником вугілля на шахті Панасенка у місті Горлівці.

У квітні 1919 — березні 1930 року — учень, ливарник-шишельник ливарного цеху Горлівського машинобудівного заводу. У березні 1930 — червні 1931 року — цеховий профорг Горлівського машинобудівного заводу.

Член ВКП(б) з липня 1930 року.

У червні 1931 — серпні 1933 року — помічник начальника цеху Горлівського машинобудівного заводу Донецької області. У серпні 1933 — червні 1936 року — голова заводського комітету профспілки Горлівського машинобудівного заводу імені Кірова.

У червні 1936 — квітні 1937 року був головою Горлівської міської Ради профспілок Донецької області.

У червні — вересні 1937 року — секретар комітету КП(б)У Горлівського машинобудівного заводу імені Кірова.

У вересні 1937 — червні 1938 року — 2-й, 1-й секретар Горлівського міського комітету КП(б)У Донецької області.

У червні 1938 — січні 1939 року — 3-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У. У січні — грудні 1939 року — 2-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У. Одночасно навчався у Донецькому інституті господарників у місті Сталіно.

З грудня 1939 року до листопада 1940 року — голова виконавчого комітету Сталінської обласної Ради депутатів трудящих. З 17 травня 1940 до 3 липня 1962 року — член ЦК Компартії України.

З 23 листопада 1940 до 5 вересня 1951 року — 1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У.

З липня 1942 по січень 1943 року — член Військової Ради 21-ї армії. З 2 жовтня 1942 по 29 червня 1943 року — член нелегального ЦК Компартії України.

У 1950 році закінчив екстерном Ворошиловградський гірничий технікум.

З вересня 1951 до травня 1952 року — слухач Курсів перепідготовки 1-х секретарів обкомів, крайкомів і ЦК компартій при Вищій партійній школі ЦК ВКП(б).

З 29 квітня 1952 до 20 грудня 1957 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету Компартії України.

З 20 грудня 1957 по 24 травня 1961 року — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету Компартії України.

З 19 травня 1961 по 3 липня 1962 року — секретар ЦК Комуністичної партії України.

Могила Антона Гайового

Помер 3 липня 1962 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений чотирма орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років».

Посилання[ред. | ред. код]