Іванов Ілля Іванович (секретар обкому)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванов Ілля Іванович
Іванов Ілля Іванович (секретар обкому).jpg
Народився 1904
Херсон, Російська імперія
Помер 1979
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна

Ілля Іванович Іванов (1904(1904), місто Херсон Херсонської губернії — 1979) — український радянський партійний та господарський діяч. Член ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2—3-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині робітника лісопильного заводу-машиніста. У 1912—1916 роках — учень початкової школі. З 1916 року був учнем у ремісників.

У лютому 1918 — червні 1919 року — помічник експедитора редакції газети «Борьба» в Херсоні. У червні 1919 — червні 1920 року — безробітний. У червні 1920 — листопаді 1922 року — юнга-моторист Дніпровської військової флотилії. У листопаді 1922 — січні 1924 року — матрос пароплаву «Чичерин» в Одесі та Новоросійську. У січні — вересні 1924 року — моторист катеру «Метеор» в Херсоні. У 1924 році вступив до комсомолу.

У вересні 1924 — червні 1926 року — учень робітничого факультету в Одесі. У червні 1926 — вересні 1929 року — мастильник, машиніст Нижньо-Дніпровського пароплавства у Херсоні. Одночасно навчався у Херсонському вечірньому морському технікумі, який закінчив у 1929 році.

Член ВКП(б) з жовтня 1927 року.

У вересні 1929 — червні 1933 року — студент металургійного факультету Ленінградського металургійного інституту, здобув кваліфікацію інженера-металурга.

У червні 1933 — вересні 1936 року — помічник майстра, змінний інженер, заступник начальника мартенівського цеху з обладнання металургійного заводу міста Красний Сулін Азово-Чорноморського краю. У вересні 1936 — лютому 1937 року — начальник другої зміни, у лютому — жовтні 1937 року — головний металург, у жовтні 1937 — травні 1938 року — головний інженер, заступник директора Сумського машинобудівного заводу імені Фрунзе.

У травні 1938 — січні 1939 року — секретар Сумського міського комітету КП(б) України.

У січні 1939 — листопаді 1940 року — 2-й секретар Сумського обласного комітету КП(б) України.

У листопаді 1940 — грудні 1943 року — завідувач відділу кадрів чорної металургії Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У грудні 1943 — грудні 1945 року — 2-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б) України.

У грудні 1945 — січні 1950 року — 1-й секретар Сумського обласного комітету КП(б) України.

У квітні 1950 — травні 1951 року — слухач курсів перших секретарів обкомів, крайкомів і ЦК національних комппартій при ЦК ВКП(б) у Москві. У травні — вересні 1951 року — інспектор ЦК КП(б) України.

5 вересня 1951 — 29 квітня 1952 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету КП(б) України. Звільнений з посади 1-го секретаря Запорізького обкому КП(б)У постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 24 квітня 1952 року «за безвідповідальне ставлення до завершення збирання та зачищення площ, припущення великих втрат бавовни-сирцю та неправильну інформацію ЦК КП(б)У щодо закінчення збирання бавовни врожаю 1951 року у колгоспах області на усіх площах».

У травні — жовтні 1952 року — інспектор відділу кадрів ЦК КП(б) України.

У жовтні 1952 — лютому 1954 року — заступник міністра легкої промисловості Української РСР. У лютому 1954 — липні 1957 року — заступник міністра чорної металургії Української РСР.

У липні 1957 — травні 1960 року — начальник Управління робітничого постачання Ради народного господарства Дніпропетровського економічного адміністративного району.

З травні 1960 року — на пенсії в Дніпропетровську. Помер в червні 1979.

Родина[ред. | ред. код]

Батько, Іван, працював машиністом на лісопильному заводі до смерті у 1913 році. Мати Олена Василівна (1880 р.н.) залишилася вдовою з трьома малолітніми дітьми і, не маючи засобів до існування, була змушена працювати за наймом.

Дружина Марія Дем'янівна (1907 р.н.), домогосподарка. Сини: Володимир (1928 р.н.) та Віталій (1941 р.н.).

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]