Дукаревич Майя Захарівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нема зображення
Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.
Майя Захарівна Дудкаревич
Майя Захаровна Дудкаревич
Народилася 14 травня 1925(1925-05-14)
Москва,  РРФСР
Померла 16 серпня 2001(2001-08-16) (76 років)
Москва, Росія Росія
Країна Росія Росія
Діяльність психологиня
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Галузь психодіагностика, проективна психодіагностика, характерологія
Відома завдяки: розробці проективного тесту "Малюнок невідомої тварини"
Батько Дукаревич Захар Ілліч

Майя Захарівна Дукаревич (14 травня 1925, Москва — 16 серпня 2001, Москва) — практичний психолог, фахівець в роботі з проективними тестами, автор методики «Малюнок неіснуючої тварини».

Життєпис

Народилася у родині радянського чиновника і дворянки[1]. Батько, Дукаревич Захар Ілліч, походив з громади смоленських євреїв[2], працював начальником сектору матеріальних балансів та начальником будівництва у 17-му тресті Наркомату легкої промисловості[3]. Мати належала до збіднілого дворянського роду[2].

За дворянською традицією до третього класу дівчинка отримувала домашню освіту, займаючись з гувернантками. Дукаревич з дитинства володіла французькою і німецькою мовами, останньому також сприяв той факт, що її бонна була німкенею[4][2]. У 1938 році Захар Ілліч був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності і в квітні наступного року страчений. Невдовзі померла і мати[4]. Дівчинка, що залишилася під опікою старшої сестри, вимушена була влаштуватися на фабрику, поєднуючи роботу з навчанням у вечірній школі[2].

Під час Великої Вітчизняної війни Майя Дукаревич з сестрою переїхали з Москви у Свердловськ, де жила їх тітка. Згодом туди були переведені деякі факультети МДУ ім. М.В. Ломоносова, евакуйовані до цього в Ашхабад[5], і Дукаревич вступила до романо-германського відділення філологічного факультету[2]. Довчившись до п'ятого курсу, була відрахована[1][4],  що не завадило закінчити університет вже після війни[2].

За словами Віктора Аксючица, лишаючись більшість життя переконаною атеїсткою, під враженням від спілкування з одним із своїх пацієнтів Майя Захарівна все ж прийняла православне хрещення під іменем Марія[6]. Померла Майя Захарівна 16 серпня 2001 року в Москві.

Наукова діяльність у психології

Дукаревич, займаючись самоосвітою, знайшла своє покликання у психології. Вона працювала на посаді лаборанта в психологічній лабораторії ЦНДІ судової психіатрії ім. В. П. Сербського, в психологічній лабораторії МНДІ психіатрії МОЗ РРФСР, у генетичній лабораторії МНДІ психіатрії та суїцидологічному науковому центрі[4].

Незважаючи на відсутність формальноїпсихологічної освіти, наукових ступенів та звань, Дукаревич займалася викладацькою роботою. Її лекції з характерології проходили на факультетах підвищення кваліфікації психологічного факультету МДУ і Першого Московського медичного інституту[1].

У 1970-х рр. М. З. Дукаревич спільно з Ю. С. Савенко переклали та адаптували тест Роршаха і методику «Малюнок людини»[7]. Тоді ж була розроблена і методика «Малюнок неіснуючої тварини». Проте вперше під прізвищем автора вона була опублікована лише в 1990-тті рр.[8]

У Самарканді є Психологічна школа імені Майї Дукаревич [9].

Громадська діяльність

Дукаревич було ініційовано створення психореабілітаційного центру «Свіча» (рос. «Свеча») та служби «Телефон довіри». Будучи відкритою лесбійкою[2], в 1990-ті рр. вона займалася проблемами гомосексуальності і допомагала створенню об'єднання письменниць-лесбійок «МОЛЛІ» (рос. «МОЛЛИ»)<ref>Памяти Майи Дукаревич // РИСК: Альманах. — М.: АРГО-РИСК, 2002. — Вип. 4. — С. 191. — ISBN 5-900506-98-3..

Примітки

  1. ↑ а б в Музыченко Г. Ф (2013). Проективная методика «Несуществующее животное». Руководство и результаты психодиагностического исследования взрослых пациентов с различными расстройствами эмоционально-личностной сферы (російська) . СПб: Речь. с. 6. ISBN 978-5-9268-1269-2. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  2. ↑ а б в г д е ж Разве любить женщину — это ужасно? Это — прекрасно! (Интервью с Майей Захаровной) // Остров: художественно-публицистический радкально-феминистский журнал. — М. : Редакция журнала "Остров", 2000. — № 3. — С. 4-10.
  3. ↑ Жертвы политического террора в СССР. Международное общество «Мемориал». Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 25 квітня 2013.
  4. ↑ а б в г Савенко Ю. С. Некролог. Майя Захаровна Дукаревич // Независимый психиатрический журнал. — М.: Фолиум, 2002. — № 4. — С. 92. — ISSN 1028-8554.
  5. ↑ Сахаров А. М., ред. (1975). Московский университет в Великой Отечественной войне (російською) . М.: Изд-во Московского университета. с. 42.
  6. ↑ Аксючиц, Виктор (5 березня 2012). Путь к вере. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 24 серпня 2013.
  7. ↑ Музыченко, 2013, с. 5.
  8. ↑ Музыченко, 2013, с. 22.
  9. ↑ Некоммерческая Психологическая школа имени Майи Дукаревич. 24 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)

Література

  • Башкирова Г. Б. Наедине с собой. — Издание второе. — М. : Молодая гвардия, 1975. — С. 132-134. — 208 с. — (Эврика)
  • Дукаревич М.З. Лекции по характерологии. — М. : ЧеРо, МПСИ, 2006. — 174 с. — ISBN 5-88711-245-X.
  • Музыченко Г. Ф. Проективная методика «Несуществующее животное». Руководство и результаты психодиагностического исследования взрослых пациентов с различными расстройствами эмоционально-личностной сферы. — СПб. : Речь, 2013. — 556 с. — ISBN 978-5-9268-1269-2.
  • Цертлих Е. Памяти Майи Захаровны // Остров: художественно-публицистический радкально-феминистский журнал. — М. : Редакция журнала "Остров", 2001. — № 8. — С. 4—5.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дукаревич_Майя_Захарівна&oldid=31259440