Єніна Віра Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:17, 24 травня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віра Михайлівна Єніна
Народилася 19 квітня (2 травня) 1906(1906-05-02)
Новотроїцьке
Померла 26 листопада 1977(1977-11-26) (71 рік)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Російська імперія - УНР - СССР
Діяльність письменниця, поетка, графікеса, інженерка, перекладачка
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], графіка[1], Поліграфія[1] і перекладацтво[d][1]
Alma mater Київський художній інститут (1929)
Жанр портрет і пейзаж
Членство СП СРСР
Партія КПРС
У шлюбі з Шеремет Микола Спиридонович
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Віра Михайлівна Єніна (нар. 19 квітня (2 травня) 1906(19060502), Новотроїцьке — 26 листопада 1977, Київ) — українська письменниця і поетеса, художник-графік, інженер-поліграфіст, перекладач, член Спілки письменників СРСР1952 року), дружина поета Миколи Шеремета[2].

Біографія

Народилася 19 квітня (2 травня) 1906 року в селі Новотроїцькому (нині Бердянського району Запорізької області) в сім'ї вчителя. Навчалась в Бердянському педтехнікумі, була вихователькою в дитячих будинках та дитколонії. У 1929 році закінчила Київський художній інститут з дипломом художника-графіка та інженера-поліграфіста. Працювала у видавництвах Харкова і Києва, на радіостанції імені Т. Г. Шевченко.

Учасник радянсько-німецької війни, була санітаркою, виїздила з бригадами письменників і художників на фронт. Член КПРС з 1958 року.

Могила Віри Єніної

Померла 26 листопада 1977 року в Києві. Похована на Байковому кладовищі.

Творчість

Перша повість — «Голубий потік» (1948). У наступні роки надрукувала повісті «Розступилися гори» (1951), «Нагорода», «Нова трембіта» (обидві — 1955), «Українська квітка» (1959), «Вирок вважати умовним» (1962), збірки оповідань «Серце бажає щастя» (1958), «Сердолікова усмішка» (1967), «Краса жіноча» (1970), романи «Минуле не минає» (1965), «Істини розкриваються поволі» (1971), спогади воєнних літ «Чотири довгих роки» (1974).

Найкращі її малярські твори експонуються в Київському геологічному музеї. Мала дві персональні виставки в Будинку літераторів Спілки письменників УРСР.

Пам'ять

Ім'я Віри Єніної присвоєно одній з бібліотек міста Бердянська[3].

Примітки

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. Українці у світі
  3. kiev-necropol.narod.ru(рос.)

Література