Дунаєць (Шосткинський район)

село Дунаєць
Георгіївська церква Георгіївська церква
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Шосткинський район
Рада	Дунаєцька сільська рада
Облікова картка	Дунаєць
Основні дані
Населення	1254
Площа	4,3 км²
Густота населення	291,6 осіб/км²
Поштовий індекс	41456
Телефонний код	+380 5444
Географічні дані
Географічні координати	51°34′51″ пн. ш. 33°48′56″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	159 м
Відстань до обласного центру	135 км
Відстань до районного центру	17,8 км
Місцева влада
Адреса ради	41456, Сумська обл., Глухівський р-н, с. Дунаєць, вул. Сутиська, 10
Сільський голова	Мартиненко Віталій Миколайович
Карта
Дунаєць
Дунаєць
Мапа
Дунаєць у Вікісховищі

Ду́наєць — село в Україні, у Шосткинському районі Сумської області. Населення становить 1254 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дунаєцька сільська рада. Батьківщина українського аристократа Івана Скоропадського — діда Гетьмана України Павла Скоропадського.

Після ліквідації Глухівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району.

Географія

Село Дунаєць розташоване за 2,5 км від лівого берега річки Есмань. На відстані до 2-х км розташовані села Семенівка і Щебри, та за 4 км розташоване село Сутиски. Селом протікають пересихаючі струмки з загатами.

До міста Глухова — 17 км автошляхом Р44.

Назва

Є дві версії походження назви села. За однією з них назва села походить від татарського слова «Дунай», що означає «велика вода», бо біля села протікала широка й глибока річка. Згадують старожили, що село в давнину називали Дунайці, тобто переселенці з-за річок.

Історія

За писемними джерелами село Дунаєць засноване в першій половині XVII ст. глухівським козаком Радьком. Але є дані про те, що в цих місцях люди жили і раніше. На східній околиці села виявлено поселення ранньої залізної доби та середньовіччя. Також неподалік від с. Щебри Дунаєцької сільради збереглись залишки давньоруського городища ХІ — ХІІІ століття.

Село Дунаєць було заселено в основному вільними людьми — козаками. В селі письменних людей майже не було. Хто міг навчати своїх дітей, то водили до дяка.

Слободою, що розташована на території села, заволодів гетьман Іван Самойлович, прикупивши до неї ще землі, а потім надумав її віддати майбутньому своєму зятю князю Юрію Четвертинському.

Але гетьмана було скинуто і це стало на заваді його наміру, хоча Четвертинський і встиг на цей час заснувати біля Дунайця хутір Сутиски (нині село Сутиски Глухівського району Сумської області). Коли Самойловича не стало, Юрій Четвертинський приютив в своєму хуторі вдову скинутого гетьмана і свою наречену, з якою одружився на початку 1660 року.

Дунаєцька Слобідка залишалась в його власності. В 1697 році Четвертинський потрапив в татарський полон, у якому пробув декілька років. Коли він звільнився з полону, гетьман Мазепа дав йому «за полонне єго терпіння» три села, у тому числі і Дунаєць.

Майже скрізь в Україні проводились записи козаків в селяни. В Дунайці такі записи проводив князь Четвертинський. Після смерті гетьмана Скоропадського декілька дунаєцьких козаків жалілись Полуботку, що їх вертають в селяни і просили видати наказ, щоб князь не міг перетворювати їх на кріпаків. Про задоволення прохання відомостей в архіві гетьманської канцелярії немає.

В селі народився жив і працював видатний український історик, поет, композитор, музикознавець Микола Андрійович Маркевич (1804–1860 рр.). Він був автором п'ятитомної «Истории Малороссии», а також етнографічно-фольклорні праці «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян».

Він фінансував будівництво мурованого храму Георгія Победоносця в Дунаєцькій Слобідці (нині вул. Слобідська села Дунаєць). Спорудження тривало шість років з 1824 по 1830 роки. Цеглу виділив з власного заводу поміщик М. Скоропадський, економія якого знаходилась неподалік нового храму.

За архівними даними в 1866 році в селі була відкрита земська школа.

Весною 1917 року в село приїхали три чоловіки з Глухова. Староста зібрав сход. Прибулі розповіли про зміни в країні, про те, що царя скинуто, що є Тимчасовий уряд. На сході було вибрано комітет уповноважених, який повинен був керувати в селі. До нього ввійшли Цигикал Кирило Самосіянович, Овсієнко Семен Степанович, Давиденко Михайло та інші.

З 1917 — у складі УНР, з квітня 1918 — у складі Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. З 1921 тут панує стабільний окупаційний режим комуністів, якому чинили опір місцеві мешканці.

Одного разу, коли члени ревкому ділили землю, у село увійшли гайдамаки. Вони вчинили суд над окупаційною владою, активістів вкинули в шурф шахти біля с. Полошки.

Перший колгосп в 1928 році було організовано в Дунаєцькій Слобідці. Деякі жителі Дунайця туди також записалися. Восени 1929 року під тиском було об'єднано 32 господарства в колгосп на території Дунайця. В 1930–1931 рр. були створені колгоспи і ТСОЗи. Тоді ж розпочався масовий терор голодом, який забрав життя передусім старих та дітей.

На початку вересня 1941 року німці звільнили село від комуністів - організаторів Голодомору. У вересні 1943 вони повернулися і влаштували ще один Голодомор.

Сучасність

У селі зареєстрована парафія Московської патріархії, яка претендує на старовинний храм. Спроби приєднатися громади до ПЦУ були тимчасово зупинені криміналітетом.

Відомі люди

У селі народилися:

• видатний український історик, поет, композитор, музикознавець Микола Андрійович Маркевич (1804—1860 рр.). Він був автором п'ятитомної «Истории Малороссии», а також етнографічно-фольклорні праці «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян».

19 серпня 2018 року біля Дунаєцької школи відкрито пам'ятник Маркевичу Миколі Андрійовичу

• Іван Скоропадський, дід гетьмана Павла Скоропадського — український меценат,
• Петро Лобас — український літературознавець і театрознавець.
• Цигикал Петро Олександрович — український офіцер Державної прикордонної служби, генерал-лейтенант, голова ДПСУ
• Лубенець Катерина Григорівна — активістка комуністичних органів влади.
• Микола Маркевич — український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор.

Посилання

• Погода в селі Дунаєць