Заруцьке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Заруцьке
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Глухівський район
Громада Білокопитівська сільська рада
Код КОАТУУ 5921581005
Облікова картка Заруцьке 
Основні дані
Населення 129
Поштовий індекс 41446
Телефонний код +380 5444
Географічні дані
Географічні координати 51°39′27″ пн. ш. 34°01′34″ сх. д. / 51.65750° пн. ш. 34.02611° сх. д. / 51.65750; 34.02611Координати: 51°39′27″ пн. ш. 34°01′34″ сх. д. / 51.65750° пн. ш. 34.02611° сх. д. / 51.65750; 34.02611
Середня висота
над рівнем моря
146 м
Місцева влада
Адреса ради 41446, Сумська обл., Глухівський р-н, с. Білокопитове, вул. Покровська, 54а; тел. 7-09-02
Сільський голова Милка Олександр Вікторович
Карта
Заруцьке. Карта розташування: Україна
Заруцьке
Заруцьке
Заруцьке. Карта розташування: Сумська область
Заруцьке
Заруцьке
Заруцьке. Карта розташування: Глухівський район
Заруцьке
Заруцьке

CMNS: Заруцьке у Вікісховищі

Зару́цьке (Клевень, Сергієвка[1]) — село в Україні, у Глухівському районі Сумської області. Розташоване за 7 км від районного центру міста Глухова на автодорозі Глухів — Курськ E38. Населення станом на 2001 рік становило 129 осіб. Орган місцевого самоврядування — Білокопитівська сільська рада.

Село відоме тим, що поряд знаходиться Заруцький вапняний завод на якому видобувають високоякісні вапно і крейду.

Географічне положення[ред. | ред. код]

Село Заруцьке знаходиться на правому березі річки Клевень, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Білокопитове, нижче за течією — село Сваркове. До села примикає невеликий лісовий масив. Поруч проходить автомобільна дорога E38 Т 2502.

Історія[ред. | ред. код]

«Хресна хода в Курській губернії»

З давнини через Заруцьке проходив хресний хід з іконою Різдва Пресвятої Богородиці, яку кожного року 19 серпня несли з монастиря Глинська пустинь до Глухова, а 2 вересня її несли в зворотному напрямку. Саме це дійство зобразив у картині «Хресна хода в Курській губернії» російський художник І. Ю. Рєпін, який чотири літа підряд приїздив до Глинської пустині.

В 1825 році в селі зупинялась Єлизавета Олексіївна — дружина імператора Олександра I.[2]

Населення[ред. | ред. код]

У 1859 році у власницькому хуторі налічувалось 20 дворів, мешкало 115 осіб (63 чоловічої статі та 52 — жіночої)[3].

Станом на 1885 рік у колишній власницькій слободі Есманської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії, мешкала 71 особа, налічувалось 27 дворових господарств, постоялий двір, 2 водяні млини, крупорушка, завод винокуріння, маслобійня[1].

Динаміка населення
1859 1885 2001
115 71 129

Соціальна сфера та економіка[ред. | ред. код]

Придорожний бар «Обрій»

У Заруцькому в лісі неподалік від річки Клевень знаходиться районний дитячий табір відпочинку «Сонячний»[4].

У селі неподалік від автошляху розташовані кафе-бар «Обрій» та крамниця.

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народився Герой Радянського Союзу — Олійник Михайло Іванович.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. Глухівська районна державна адміністрація, с. Заруцьке [недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
  3. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
  4. Кабінет Міністрів України, Деякі питання діяльності дитячих оздоровчих закладів. Розпорядження, Перелік від 17.03.2004 № 141-р

Посилання[ред. | ред. код]