Полошки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Полошки
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Шосткинський район
Громада Глухівська міська громада
Код КАТОТТГ UA59100030170014698
Облікова картка Полошки 
Основні дані
Засноване друга половина XVI століття
Населення 1334
Поштовий індекс 41452
Телефонний код +380 5444
Географічні дані
Географічні координати 51°38′24″ пн. ш. 33°48′19″ сх. д. / 51.64000° пн. ш. 33.80528° сх. д. / 51.64000; 33.80528Координати: 51°38′24″ пн. ш. 33°48′19″ сх. д. / 51.64000° пн. ш. 33.80528° сх. д. / 51.64000; 33.80528
Середня висота
над рівнем моря
169 м
Відстань до
обласного центру
142 км
Відстань до
районного центру
13 км
Найближча залізнична станція Глухів
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 41400 Україна, Сумська обл., Шосткинський р-н, м.Глухів, вул.Шевченка 6
Карта
Полошки. Карта розташування: Україна
Полошки
Полошки
Полошки. Карта розташування: Сумська область
Полошки
Полошки
Мапа
Мапа

CMNS: Полошки у Вікісховищі

Поло́шки — село в Україні, у Глухівській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Розташоване на річці Вербовитець (Вербоватиця або Ракита) за 13 км від центру громади міста Глухова та за 5 км від автодороги Київ — Москва М02E101. Населення станом на 2001 рік становило 1334 особи. До 2020 орган місцевого самоврядування — Полошківська сільська рада.

Після ліквідації Глухівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село Полошки знаходиться на березі річки Ракита, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Щебри, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Сліпород. На річці кілька загат.

Топоніми назви[ред. | ред. код]

  • «Полошки» — «По»-«Влош»-«Ки», що варто трактупати, як «Після-Кельтів-Волохів».
  • «Полошки» з литовської мови — «підупалі» або «зруйновані», і містить найхарактерніший литовський наросток –шки.

Історія[ред. | ред. код]

Село відоме з другої половини XVI століття. В архівах зустрічаються дані про те, що заснування хутора Полошки відбулося козацькими старшинами. Тому переважна більшість прізвищ серед мешканців села типово козацька.

У 1801 році в маєтку поміщика Марковича в селі Полошки була знайдена каолінова глина, яка вважалася найкращою сировиною для порцелянового виробництва, бо особливо чистота і пластична. Звідси каолін вивозився на порцелянові заводи Російської імперії та за кордон.

Населення[ред. | ред. код]

У церковній відомості про сповідь за 1780 рік в с. Полошки налічується 946 особи (482 чоловічої статі та 464 жіночої).

У 1859 році у казенному, козацькому селі налічувалось 159 дворів, мешкало 894 особи (411 чоловічої статі та 483 — жіночої), була православна церква та завод винокуріння[2].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Глухівської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії, мешкало 1151 особа, налічувалось 220 дворових господарств, існувала православна церква, 3 постоялі будинки, водяний млин[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1745 осіб (861 чоловічої статі та 884 — жіночої), всі православної віри[4].

Динаміка населення
1780 1859 1885 1897 1980[5] 2001
946 894 1 151 1 745 1 792 1 334

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

В Полошках є школа, будинок культури з залом на 450 місць, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку.

Відомі люди[ред. | ред. код]

В селі народилися:

Мешкали

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлені залишки городища та курганний могильник періоду Київської Русі.

В Полошках знаходиться парк Скоропадського та діє Миколаївська церква (1796 рік).

Миколаївська церква
Вигляд 1
Вигляд 2

У селі споруджені монумент на честь радянських воїнів, загиблих при звільненні села від гітлерівців, і меморіал на честь односельців, полеглих в боротьбі проти нацистів.

Меморіал на честь односельців
Вигляд 1
Вигляд 2
Вигляд 3

Традиції[ред. | ред. код]

У селі Полошки на Масляну «Варили вареники з сиром і пили-їли – “Масляну катають”», в’язали неодруженим колодку, а коли лягали спати, ховали за щоку сир – від відьом.[6]

Виробництво[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Велетень» - агрофірма
  • ТОВ Полошківський Цегляний Завод

Галерея[ред. | ред. код]

Школа
Тік
Став
Панорама схилів села

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)
  6. Яку традиційну страву готували на Масляну жителі Глухівщини?

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Беляшевский Н. Ф. Раскопки могильника у деревни Богданово Глуховского уезда Черниговской губернии // АЛЮР (Археологическая летопись Южной России). — К., 1900. — Т.2.
  • Зайцева Н. О. Етнограф П. Я. Литвинова В. // Збереження історико-культурних надбань Глухівщини. Матеріали першої науково-практичної конференції (18 квітня 2002 р.). — Глухів, 2002.