Ахернар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:56, 8 червня 2021, створена Олександр Марков (обговорення | внесок) (Виправлені граматичні помилки.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ахернар

Позиція у сузір'ї


Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Ерідан
Пряме піднесення 01г 37х 42.85с[1]
Схилення –57° 14′ 12.3″[1]
Видима зоряна величина (V) 0,50
Характеристики
Спектральний клас B3 Vpe [1]
Показник кольору (B−V) −0,16 [1]
Показник кольору (U−B) −0,67[1]
Тип змінності Lambda Eridani
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 16 [1] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 88,02 ± 0,65 [1] мас/р
Схил.: −38,24 ± 0,51 [1] мас/р
Паралакс (π) 22.68 ± 0.57 мас[1]
Відстань 144 ± 4 св. р.
(44 ± 1 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		−2,77
Фізичні характеристики
Маса 6–8 M☉
Радіус ~10 R☉
Світність 3.311 L☉
Ефективна температура 14 510 K
Обертання 225—300 км/с
Вік 1–5 × 108 млрд. років
Інші позначення
α Eri, HR 472, CD -57°334, HD 10144, SAO 232481, FK5 54, HIP 7588.

Ахерна́р (α Eri / α Ерідана / Альфа Ерідана) — найяскравіша зоря в сузір'ї Ерідан і дев'ята за яскравістю зоря нічного неба. Ахернар є подвійною зоряною системою[2], більший компонент якої відомий як Ахернар А, а другий — Ахернар B.

Фізичні характеристики

Форма Ахернару A значно відрізняється від кулястої через швидке обертання зорі навколо своєї осі.

Ахернар А є блакитною зорею класу B3 з масою від шести до восьми сонячних. Належить до головної послідовності, її світність приблизно в 3 тисячі разів перевищує сонячну. Відстань від Землі до зорі — близько 139 світлових років[3]. Друга зоря системи є меншою за розміром зорею спектрального класу А та обертається довкола Ахернара A на відстані близько 12 астрономічних одиниць з періодом 14—15 років[2]. Ахернар B — зоря масою близько двох сонячних, спектрального класу A0V—A3V[2].

Станом на 2003 рік, Ахернар А — зоря, чия форма найбільше відхиляється від кулястої (серед вивчених зір)[4]. Швидкість обертання на екваторі зорі становить 260—310 км/с[2], що становить до 85 % від критичної швидкості відриву[5]. Завдяки великій швидкості обертання цієї зорі навколо своєї осі, її екваторіальний діаметр на 50 % більший полярного[6]. Вісь обертання Ахернара нахилена до променя зору під кутом близько 65 градусів[5].

Через витягнуту форму, температура Ахернара значно варіюється залежно від широти: при середньому значенні близько 15 000 K, на полюсах вона сягає понад 20 000 K, а на екваторі падає до 10 000 K[2].

Висока температура на полюсах призводить до формування полярних вітрів, що виносять речовину зорі й формують зовнішню оболонку з гарячого газу й плазми навколо зорі. Наявність цієї оболонки виявляється за надлишковим світінням в інфрачервоному діапазоні[7] і є поширеним явищем для усіх Be-зір[8]. Також через форму основного компонента системи Ахернар орбіта супутника значно відрізняється від кеплерівського еліпса. Схожий ефект спостерігається й у Регула.

Умови спостереження

Ахернар розташований у Південній півкулі неба і видимий лише з 33° пн. ш. (і південніше), тому з багатьох густонаселених територій Північної півкулі Землі зорю спостерігати не можна — вона постійно перебуває нижче горизонту.

У країнах Південної півкулі кращим часом для спостереження зорі є листопад, коли зоря кульмінує. Південніше 33° пд. ш. Ахернар ніколи не заходить за горизонт.

Приблизно до березня 2000 року Ахернар і Фомальгаут були двома зорями першої величини, найбільш віддаленими за кутовою відстанню від усіх інших зір першої величини на небесній сфері. Зараз найвіддаленіша від інших зоря першої величини — Антарес у сузір'ї Скорпіона[6]. При цьому навколо Антареса досить багато зір другої величини, в той час як зорі в оточенні як Ахернара, так і Фомальгаута значно менш яскраві.

Походження назви

Назва зорі походить з арабської — араб. آخر النهر‎ араб. ākhir an-nahr‎ означає «кінець річки». Проте, швидше за все, ця назва спочатку належала зорі θ Ерідана[6], котра має власну назву Акамар із тією ж етимологією.

Унаслідок прецесії, Ахернар у стародавні часи можна було спостерігати тільки в істотно південніших широтах, аніж зараз. Близько 3000 року до н.е. він перебував всього за 10 градусів від південного полюса, а близько 1500 року до н.е. — за 24 градуси, і таким чином стародавнім єгиптянам він був невідомий[джерело?]. Навіть у 100-му році його схилення було лише -67° і Птолемей не міг спостерігати його з Олександрії[джерело?], в той час як Акамар спостерігався навіть на Криті. Виходячи з наведених даних, «кінцем річки» за Птолемеєм мав називатися саме Акамар.

Через 6—9 тисяч років Ахернар досягне максимально південного схилення і його можна буде спостерігати навіть у центральній Європі.

Ахернар у фантастиці

  • У романі І. А. Єфремова «Туманність Андромеди» в останніх розділах оповідається про підготовку експедиції землян, покликаної колонізувати дві придатні для проживання планети, що обертаються навколо Ахернара.
  • У романі «Година Бика», продовженні роману «Туманність Андромеди», згадується, що земляни вже колонізували планети Ахернара, і переселенці встигли мутувати там у нову расу людей, що відрізняється фіолетовою шкірою.
  • «Альфа Ерідана» — оповідання радянського фантаста Олександра Колпакова про міжзоряну експедицію на одну з планет Альфи Ерідана.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к SIMBAD query result: Achernar -- Be Star. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 16 лютого 2010.
  2. ↑ а б в г д Kervella, P.; Domiciano de Souza, A.; Bendjoya, Ph. (June 2008), The close-in companion of the fast rotating Be star Achernar, Astronomy and Astrophysics, 484 (1): L13—L16, arXiv:0804.3465, Bibcode:2008A&A...484L..13K, doi:10.1051/0004-6361:200809765
  3. ↑ van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357
  4. ↑ See "Achernar the Flattest star" in ‘Sky & Telescope’ P. 20 ‘Newsnotes’, September 2003.
  5. ↑ а б Carciofi, A. C. та ін. (March 2008), On the Determination of the Rotational Oblateness of Achernar, The Astrophysical Journal, 676 (1): L41—L44, arXiv:0801.4901, Bibcode:2008ApJ...676L..41C, doi:10.1086/586895
  6. ↑ а б в Fred Schaaf. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-0-471-70410-2.
  7. ↑ Kervella, P. та ін. (January 2009), The environment of the fast rotating star Achernar. II. Thermal infrared interferometry with VLTI/MIDI, Astronomy and Astrophysics, 493 (3): L53—L56, arXiv:0812.2531, Bibcode:2009A&A...493L..53K, doi:10.1051/0004-6361:200810980
  8. ↑ Carciofi, A. C. та ін. (December 2007), Achernar: Rapid Polarization Variability as Evidence of Photospheric and Circumstellar Activity, The Astrophysical Journal, 671 (1): L49—L52, arXiv:0710.4163, Bibcode:2007ApJ...671L..49C, doi:10.1086/524772

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ахернар&oldid=32568640