Єфремов Іван Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єфремов Іван Антонович
рос. Ефремов Иван Антонович
Єфремов Іван Антонович.jpg
Ім'я при народженні Ефремов Иван Антонович
Народився 9 (22) квітня 1908(1908-04-22)
Вириця, Санкт-Петербурзька губернія
Помер 5 жовтня 1972(1972-10-05) (64 роки)
Москва
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність прозаїк
Сфера роботи філософія і палеонтологія
Alma mater Санкт-Петербурзький державний гірничий університет (1935) і Санкт-Петербурзький державний університет
Мова творів російська
Роки активності 19421972
Напрямок проза
Жанр фантастична повість, роман, оповідання
Magnum opus «Лезо бритви»
Членство Спілка письменників СРСР, Paleontological society of Russia[d], Moscow Society of Naturalists[d] і Лондонське Ліннеївське товариство
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора — 1945 Орден Трудового Червоного Прапора — 1968 Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Сталінська премія — 1952
Сайт: iefremov.ru/translations/Androm1.htm

CMNS: Єфремов Іван Антонович на Вікісховищі

Систематик живої природи
Band 1x200px.png
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Yefremov».

Іва́н Анто́нович Єфре́мов (рос. Иван Антонович Ефремов, 9 (22) квітня 1908(19080422), Вириця — пом.5 жовтня 1972, Москва, РРФСР) — російський радянський письменник-фантаст, енциклопедист, мандрівник, археолог, палеонтолог, засновник сучасної тафономії; доктор біологічних наук. У 19 років здійснив своє перше наукове відкриття, а в 30 — став доктором наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

За пізніми документами Іван Антонович Єфремов народився 22 квітня 1907 в селі Вириця Царськосельського повіту (тепер Ленінградська область, Росія), розташованому на південь від Петербурга. Однак в метричній книзі Суйдінської Воскресенської церкви Царськосельського повіту записано, що він народився 9 квітня, а хрещений був 18 травня 1908. У своїй короткій автобіографії Іван Антонович з цього приводу писав: «У ті роки за відсутності паспортного режиму, багато хто і я в тому числі, дещо додавали собі років».[1]

У хлопця рано виявилися здібності, у чотири роки він навчився читати, а в шість прочитав твори Жюля Верна і закохався у мандри, мандрівників, вчених. У 1914 р. родина майбутнього письменника перебралася у місто Бердянськ (нині Запорізька обл, Україна), де почав навчання у місцевій гімназії. Батьки розлучилися у 1918 р., і мати з дітьми у 1919 р. перебралася в місто Херсон, де вдруге вийшла заміж. Дітей (сина й дочку) залишила у тітки, а сама відбула з новим чоловіком — червоноармійцем. По смерті тітки Іван став «сином полку» і разом з військовою частиною дійшов до Криму. Мав контузію під час бомбардування міста Очаків. У 1921 р. демобілізувався та перебрався на житло в Петроград.

Після закінчення школи працював, вантажником, помічником шофера, матросом, вчився на біологічному відділенні Ленінградського університету, працював в геологічному музеї АН СРСР, брав участь в різних геологічних і палеонтологічних експедиціях. Після закінчення екстерном геологорозвідувального факультету Ленінградського гірничого інститу завідував лабораторією Палеонтологічного інституту АН.

Прихід у палеонтологію[ред. | ред. код]

Знайомство з новою для юнака наукою пройшло через академіка Сушкіна П. П. Єфремов відпрацював навігацію у 1924 р. на Далекому Сході і відбув у щойно перейменований Ленінград, де став студентом університету (біологічний факультет).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Вона почалася з другої половини 1920-х рр., коли почалися його наукові експедиції, вже як палеонтолога — Поволжжя, Урал, Сибір, Середня Азія. В цей час він виявив останки ветлугазавра[2].

Праці[ред. | ред. код]

Війна 1941 — 45 рр. та повоєнні роки[ред. | ред. код]

Мав як науковець «бронь» і був евакуйований з початком війни у Алма-Ату, а потім у місто Фрунзе. Перехворів на лихоманку та мав ускладнення на серце. Але в повоєнні роки відбув у наукову експедицію у Монголію (1946, 1948 і 1949 рр.) Частка вражень відбилася в документальному творі «Дорога вітрів». Ще у 1943 р. створив рукопис «Тафономія», за який у 1952 р. отримав Сталінську премію.

Самоосвіта[ред. | ред. код]

Єфремов не припиняв самоосвіти, багато читав і не тільки наукові видання. Серед знайомих науковця — російський археолог та мистецтвознавець Ставіський Борис Якович. Ставіський пригадав, як в розмові з ним Єфремов зауважив про свою зацікавленість у добі еллінізму та в особі Олександра Македонського. Ставіський дав Івану Антоновичу твір англійця Вілера «Полум'я над Персеполем», а той, вже добре опанувавши англійську, читав книгу в оригіналі, бо та не була ще перекладена російською. Тема захопила Єфремова і відбилася пізніше в його фантастичному романі «Таїс Афінська».

Літературна діяльність і вибрані твори[ред. | ред. код]

Перша науково-фантастична публікація з'явилася в 1944-ому році — «Зустріч з Тускаророю».

Зіткнення з радянською цензурою[ред. | ред. код]

Навіть статус відомого науковця та популярного письменника не захистив Єфремова від зіткнень з КДБ та радянською цензурою. Так, цілком фантастичний роман «Година Бика» був розцінений як «наклеп на радянську дійсність», а книгу активно вилучали з громадських бібліотек СРСР і заборонили для подальших перевидань як шкідливу.

Радянська влада неприхильно ставилась до творчості Єфремова, за її чи то відвертий, чи то підозріло антирадянський характер. 4 листопада 1972, одразу після смерті письменника, з метою можливого виявлення літератури антирадянського змісту, на його квартирі співробітниками КДБ було проведено обшук[3], який проводило одинадцять посадовців з використанням металошукача та рентгену.

Наслідком підозр КДБ було і припинення 5-томного видання письменника в СРСР.

Смерть[ред. | ред. код]

По смерті тіло було кремоване. Поховання урни з прахом відбулося у передмісті Ленінграда на цвинтарі Комарово.

Екранізація творів[ред. | ред. код]

За його однойменним романом створено фільм Є. Шерстобитова «Туманність Андромеди» (1967).

Нагороди[ред. | ред. код]

Цікавий факт[ред. | ред. код]

  • Іван Антонович був вегетаріанцем, оскільки вважав, що розвиток людської культури неможливий без відмови від споживання м'яса тварин із вищою ЦНС.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Литературный знциклопедический словарь. М., 1987. — С.601.(рос.)
  • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.270.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]