Ахернар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ахернар
Position Alpha Eri.png
Позиція у сузір'ї.


Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Ерідан
Пряме піднесення 01h 37m 42.85s[1]
Схилення –57° 14′ 12.3″[1]
Видима зоряна величина (V) 0.50
Характеристики
Спектральний клас B3 Vpe [1]
Показник кольору (B−V) −0.16 [1]
Показник кольору (U−B) −0.67[1]
Тип змінності Lambda Eridani
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 16 [1] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 88.02 ± 0.65 [1] мас/р
Схил.: −38.24 ± 0.51 [1] мас/р
Паралакс (π) 22.68 ± 0.57 мас
Відстань 144 ± 4 св. р.
(44 ± 1 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
−2.77
Фізичні характеристики
Маса 6–8 M
Радіус ~10 R
Світність 3,311 L
Ефективна температура 14,510 K
Обертання 225–300 km/s
Вік 1–5 × 108 млрд. років
Інші позначення
α Eri, HR 472, CD -57°334, HD 10144, SAO 232481, FK5 54, HIP 7588.

Ахерна́р (α Eri / α Ерідана / Альфа Ерідана) — найяскравіша зоря в сузір'ї Ерідану і дев'ята за яскравістю зоря нічного неба. Ахернар є подвійною зоряною системою[2], більший компонент якої відомий як Ахернар А, а другий - Ахернар B.

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Форма Ахернару значно відрізняється від сферичної завдяки швидкому обертанню зорі.

Ахернар А є блакитною зорею класу B3 з масою від шести до восьми сонячних. Належить до головної послідовності, її світність приблизно в 3 тисячі разів перевищує сонячну. Відстань від Землі до зорі — близько 139 світлових років[3]. Друга зоря системи є меншою за розміром зорею спектрального класу А та обертається довкола Ахернара A на відстані близько 12 астрономічних одиниць з періодом 14—15 років[2]. Ахернар B — зоря масою близько двох сонячних, спектрального класу A0V-A3V[2]. .

Станом на 2003 рік, Ахернар А — найменш сферична зоря серед вивчених зірок у нашій галактиці[4]. Швидкість обертання на екваторі зорі становить 260—310 км/с[2], що становить до 85% від критичної швидкості відриву (break up velocity)[5]. Завдяки великій швидкості обертання цієї зорі навколо своєї осі, її екваторіальний діаметр на 50% більший, ніж полярний.[6]. Вісь обертання Ахернара нахилена до променя зору під кутом близько 65 градусів[5].

Через витягнуту форму, температура Ахернара значно варіюється залежно від широти: при середньому значенні близько 15 000 K, на полюсах вона сягає понад 20 000 K, а на екваторі падає до 10 000 K[2]. Висока температура на полюсах призводить до формування полярних вітрів, що виносять речовину зорі й формують зовнішню оболонку з гарячого газу й плазми навколо зорі. Наявність цієї оболонки виявляється за надлишковим світінням в інфрачервоному діапазоні[7] і є поширеним явищем для усіх зір Be класа[8]. Також через форму основного компонента системи Ахернар, орбіта супутника значно відрізняється від кеплерівського еліпса. Схожий ефект спостерігається і у Регула.

Умови спостереження[ред.ред. код]

Ахернар розташований у Південній півкулі неба і видимий лише з 33° пн. ш. (і південніше), тому з багатьох густонаселених територій Північної півкулі Землі зорю спостерігати не можна — вона постійно перебуває нижче горизонту.

У країнах Південної півкулі кращим часом для спостереження зірки є листопад, коли зоря кульмінує. Південніше 33° пд. ш. Ахернар ніколи не заходить за горизонт.

Приблизно до березня 2000 року Ахернар і Фомальгаут були двома зорями першої величини, найбільш віддаленими за кутовою відстанню від усіх інших зір першої величини на небесній сфері. Зараз найбільш віддалена від інших зоря першої величини - Антарес у сузір'ї Скорпіона[6]. При цьому навколо Антареса досить багато зір другої величини, в той час як зорі в оточенні як Ахернара, так і Фомальгаута значно менш яскраві.

Походження назви[ред.ред. код]

Назва зорі походить з арабської — араб. آخر النهر араб. ākhir an-nahr означає «кінець річки». Проте, швидше за все, ця назва спочатку належала зорі θ Ерідана[6], котра має власну назву Акамар з тією ж етимологією.

Через прецесію, Ахернар у стародавні часи міг спостерігатися тільки в істотно більш південних широтах, а ніж зараз. Близько 3000 року до н.е. він перебував всього за 10 градусів від південного полюса, а близько 1500 року до н.е. — за 24 градуси, і таким чином стародавнім єгиптянам він був невідомий[джерело?]. Навіть у 100-му році його схилення було лише -67° і Птолемей не міг спостерігати його з Олександрії[джерело?], в той час як Акамар спостерігався навіть на Криті. Виходячи з наведених даних, "кінцем річки" за Птолемеєм мав називатися саме Акамар.

Через 6-9 тисяч років Ахернар досягне максимально південного схилення і його можна буде спостерігати навіть у центральній Європі.

Ахернар у фантастиці[ред.ред. код]

  • В романі І. А. Єфремова «Туманність Андромеди» в останніх розділах оповідається про підготовку експедиції землян, покликаної колонізувати дві придатні для проживання планети, що обертаються навколо Ахернара.
  • В романі «Час Бика» — продовженні роману «Туманність Андромеди» згадується, що земляни уже колонізували планети Ахернара, і переселенці встигли мутувати там у нову расу людей, що відрізняється фіолетовою шкірою.
  • «Альфа Ерідану» — оповідання радянського фантаста Олександра Колпакова про міжзоряну експедицію на одну з планет Альфи Ерідану.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и SIMBAD query result: Achernar -- Be Star. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2010-02-16. 
  2. а б в г д Kervella, P.; Domiciano de Souza, A.; Bendjoya, Ph. (June 2008). The close-in companion of the fast rotating Be star Achernar. Astronomy and Astrophysics 484 (1): L13–L16. Bibcode:2008A&A...484L..13K. arXiv:0804.3465. doi:10.1051/0004-6361:200809765. 
  3. van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357. 
  4. See "Achernar the Flattest star" in ‘Sky & Telescope’ P. 20 ‘Newsnotes’, September 2003.
  5. а б Carciofi, A. C. та ін. (March 2008). On the Determination of the Rotational Oblateness of Achernar. The Astrophysical Journal 676 (1): L41–L44. Bibcode:2008ApJ...676L..41C. arXiv:0801.4901. doi:10.1086/586895. 
  6. а б в Fred Schaaf. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-0-471-70410-2.
  7. Kervella, P. та ін. (January 2009). The environment of the fast rotating star Achernar. II. Thermal infrared interferometry with VLTI/MIDI. Astronomy and Astrophysics 493 (3): L53–L56. Bibcode:2009A&A...493L..53K. arXiv:0812.2531. doi:10.1051/0004-6361:200810980. 
  8. Carciofi, A. C. та ін. (December 2007). Achernar: Rapid Polarization Variability as Evidence of Photospheric and Circumstellar Activity. The Astrophysical Journal 671 (1): L49–L52. Bibcode:2007ApJ...671L..49C. arXiv:0710.4163. doi:10.1086/524772. 

Посилання[ред.ред. код]