Гюстав Шарпантьє
| Гюстав Шарпантьє | |
|---|---|
| фр. Gustave Charpentier | |
 | |
| Народився | 25 червня 1860[4][5][…] Дьєз, Гранд-Ест[1][6] |
| Помер | 18 лютого 1956[1][2][…] (95 років) Париж, Франція[1][6] |
| Поховання | Пер-Лашез |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Місце проживання | Париж |
| Діяльність | композитор, диригент, письменник |
| Alma mater | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Emile Pessardd |
| Знання мов | французька[7][8] |
| Членство | Академія красних мистецтв Франції (18 лютого 1956)[9] |
| Напрямок | класична музика |
| Жанр | опера і класична музика |
| Magnum opus | Louise[d] і Julien ou La Vie du poèted |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0153431 |
Гюстав Шарпантьє (фр. Gustave Charpentier; 25 червня 1860, Дьєз, Франція — 18 лютого 1956 Париж, Франція) — французький композитор, послідовник натуралістичного руху Еміля Золя, член Інституту Франції (1912).
Біографія
Музичну освіту здобув в Паризькій консерваторії, де його педагогами були Ламбер Жозеф Массар (скрипка) і Жуль Массне (композиція). За кантату «Дідона» був удостоєний Римської премії, завдяки чому 1887 — 90 роки провів в Італії. Після перебування в Римі написав симфонічну сюїту «Італійські враження» (1890), на музику якої пізніше, у 1913, був поставлений балет. Надалі жив у Парижі. Вершина творчості композитора — опера «Луїза», за своїм стилем близька традиціям веризму і французької ліричної опери.
Музично-просвітницька діяльність
Гюстав Шарпантьє вів інтенсивну музично-просвітницьку роботу. У 1900 він заснував Народну консерваторію (Інститут Мімі Пенсон), в якій дівчата з соціальних низів мали можливість отримати безкоштовну освіту, і став її директором. Був ініціатором створення Народного театру, організатором масових народних музичних свят «Свято коронування Музи», писав до них музику.
Твори
Опери
Кантати
Оркестрові твори
Твори для голосу з фортепіано
та ін.
Примітки
- ↑ а б в г Шарпантье Гюстав // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ www.academiedesbeauxarts.fr
