Смаржинці
| село Смаржинці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Погребищенський район |
| Рада | Білашківська сільська рада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 257 |
| Площа | 0,98 км² |
| Густота населення | 262,245 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22215 |
| Телефонний код | +380 4346 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°32′10″ пн. ш. 29°08′44″ сх. д. / 49.53611° пн. ш. 29.14556° сх. д.Координати: 49°32′10″ пн. ш. 29°08′44″ сх. д. / 49.53611° пн. ш. 29.14556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
261 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22215, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Білашки, вул. Центральна, 36 |
| Карта | |
  Смаржинці | |
 Смаржинці | |
| Мапа | |
| |
Смаржи́нці — село в Україні, в Погребищенському районі Вінницької області. Населення становить 257 осіб.
Географія
Селом протікає річка Безіменна, ліва притока Смотрухи.
Історія
У 1651 році хутір Смаржинці ввійшов до вотчини Д. Вишневецького.[1]
Село певний час входило до погребищенського ключа. У 1770 році тут була парафіяльна церква.[1] Після розділів Речі Посполитої село опинилося в складі Російської імперії.
У 19 столітті село входило до складу Свитинецької волості Бердичівського повіту Київської губернії. У другій половині 19 століття було у власності Абрамовичів,[1] маєток яких був у сусідньому селі Лішинцях. У 1847 році побудовано нову церкву. У 1880 році парафію перенесено в Марківці, у Смаржинцях церква стала філіальною. У 1889 році в селі проживало 288 мешканців, селу належало 957 десятин землі.[1]
Під час Другої світової війни село було окуповано фашистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село було зайняте 31 грудня 1943 року.[2]
Населення
За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 257 осіб,[3] із них 98,44 % зазначили рідною мову українську, 1,17 % — російську, 0,39 % — білоруську.[4]
| Рік | ~1889[1] | 1989[5] | 2001[3] |
|---|---|---|---|
| Кількість осіб | 288 | 303 | 257 |
Література
- Smażyńce al. Smarzyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 868. (пол.)
- Біла́шки // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.528 (Смаржинці)
Посилання
Примітки
- ↑ а б в г д Smażyńce al. Smarzyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 868. (пол.)
- ↑ Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 46.
- ↑ а б Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2019.
- ↑ Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
- ↑ Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2018.
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |