Манухівка
| село Манухівка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Конотопський район |
| Рада | Манухівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA59020110180033309 |
| Облікова картка | Манухівка |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1718 |
| Населення | 420 |
| Поштовий індекс | 41553 |
| Телефонний код | +380 55442 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°15′5″ пн. ш. 34°9′42″ сх. д. / 51.25139° пн. ш. 34.16167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
136 м |
| Водойми | р. Сейм |
| Відстань до районного центру |
28 км |
| Найближча залізнична станція | Ворожба |
| Відстань до залізничної станції |
10 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41553, с. Манухівка |
| Карта | |
  Манухівка | |
 Манухівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ману́хівка — село в Україні, у Конотопському районі Сумської області. Населення становить 420 осіб. Орган місцевого самоврядування — Манухівська сільська рада.
Після ліквідації Путивльського району 19 липня 2020 року село увійшло до Конотопського району[1].
Географія
_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%85_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8_.jpg)
Село Манухівка знаходиться на правому березі річки Сейм, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Бояро-Лежачі, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Іванівка, на протилежному березі — села Нові Вирки (Білопільський район) і Старі Вирки (Білопільський район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера.
Історія
Село Манухівка вперше згадується в історичних джерелах в 1718 році.
За даними на 1862 рік у казеному та власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 453 особи (231 чоловіків та 222 жінки), налічувалось 40 дворових господарств, існувала православна церква[2].
Станом на 1880 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Волинцівської волості, мешкала 401 особа, налічувалось 54 дворових господарства, існувала православна церква[3].
До перевороту в селі була економія відомих в Російській імперії українських цукрозаводчиків і меценатів Терещенків, якою керував Микола Миколайович Зайцев. Якщо подивитися архів Путивльського повіту Курської губернії, село носило назву Покровське (на честь Покровської Божої матері, і однойменного храму в селі), але потім з невідомих причин було перейменовано в село Манухівка.
Після встановлення Радянської влади село переживало не найкращі часи. Примусова колективізація призвела до втрати власності заможних селян. Голодомор 33-34 років не сильно зачепив село своїм чорним крилом. Більшість селян завчасно поховали запаси так, щоб комісари не знайшли та таким чином змогли прогодувати себе і своїх дітей.
Під час Другої світової війни майже всі чоловіки були змушені захищати рідну землю в лавах червоної армії. Більшість з них загинули смертю хоробрих на різних фронтах, захищаючи Світ від фашистів. Хлопці молодого віку насильно відправлялися до Німеччини на каторжні роботи. Ті ж, кому вдалося врятуватися, вступили до партизанського загону С. А. Ковпака, що завдавали втрат німцям поруч міста Путивль. В основному село окуповували солдати армії Угорщини, але були і німці.
По закінченню війни село почало відбудовуватися. З каменю, що залишився після розгрому церкви побудували школу на 100 учнів.
В селі стоїть пам'ятник воїнам захисникам, який встановили в 70-х роках.
На жаль, колективне господарство було розформовано, але воно невдовзі стало фермерським господарством під керівництвом Андрія Бровкіна, який дає роботу людям в селі.
Природа
У заплаві річки Сейм (річка) поблизу села стрічається рідкісний червонокнижний вид — Хохуля руська (Desmana moschata L.), який потрапив сюди після 1970 року, коли його було штучно акліматизовано на території суміжної з Україною Брянської області Росії. Причиною завезення хохулі на місцевість річки Сейм є той факт, що у XIX—XX ст. хохуля була бажаною здобиччю для мисливців. Цінним було хутро і в свою чергу це призвело майже до її винищення в природі. Місцевість славится незабутньою чистотою. Вода річки чиста і прозора, у ній водиться багато риби. На жаль, хохулю зустріти важко.
Місцевість навкруги славилась великою кількістю боліт. За час радянської влади, були прийняті рішення з осушення місцевості, та перетворення її на поля. Це завдало великого удару по екології краю, оскільки загинула велика кількість перелітних птахів, які прилітали гніздитися.
У 1970-х роках у лісі поряд із селом завозились лосі на зимівлю. В природу випустити їх не наважились через загрозу винищення браконьерами. В лісах можуть зустрічатися дикий кабан, вовк, лисиця, заєць, а також козуля.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 519 осіб, з яких 222 чоловіки та 297 жінок.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 420 осіб.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 51,67 % |
| російська | 48,33 % |
Примітки
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1750)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
