Мері Лайон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:22, 10 вересня 2021, створена RarBot (обговорення | внесок) (Додав категорію: Категорія:Уродженці Норвіча)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 10 вересня 2021, заснована на цій версії.
Мері Франсес Лайон
англ. Mary Frances Lyon
Ім'я при народженніангл. Mary Frances Lyon
Народилася15 травня 1925(1925-05-15)
Норвіч, Велика Британія
Померла25 грудня 2014(2014-12-25) (89 років)
Оксфордшир, Велика Британія
Місце проживанняВелика Британія
Країна Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльністьбіолог, генетик
Alma materКембриджський університет
Галузьгенетика,
ЗакладЕдинбурзький університет, радіобіологічний центр Ради медичних досліджень Великої Британії[en]
Науковий ступіньдоктор філософії з генетики
Науковий керівникРональд Фішер, Конрад Воддінгтон
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Національна академія наук США[1]
Американська академія мистецтв і наук
Європейська академія[2]
Відома завдяки:інактивація X-хромосоми
НагородиПремія Вольфа з медицини (1997)
CMNS: Мері Лайон у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мері Лайон.

Мері Франсес Лайон (англ. Mary Frances Lyon) (15 травня 1925(19250515), Норвіч, Велика Британія — 25 грудня 2014, Оксфордшир, Велика Британія) — британська дослідниця генетики. Висловила гіпотезу про наявність інактивації однієї зі статевих X-хромосом у самок ссавців і жінок, яка надалі підтвердилася.

Життєпис

Родина і дитинство

Народилася у Норвічі в Англії у родині чиновника Кліффорда Джеймса Лайона та вчительки Луїзи Франсес Лайон (уродженої Кірбі). Мері була старшою донькою та мала брата і сестру. Брат став бухгалтером, а сестра — соціальним працівником. Двоюрідний брат Мері (син сестри її батька) Кеннет Блакстер[en] став спеціалістом з харчування тварин.[3]

1929 року родина переїхала до Йоркширу, 1935 — до Бірмінгему, 4 роки потому до Вокінгу. Мері навчалася у граматичній школі у Бірмінгемі. В неї, за її словами, була гарна вчителька природознавства, а також дівчинка брала участь у конкурсі з написання найкращого твору і виграла набір книжок про дикі трави, птахів і дерева, що привернуло її до біології ще в дитинстві.[3]

Кембридж і Единбург

У 1943 році Мері поступила до коледжу Гіртон● Кембриджського університету для вивчення зоології, фізіології і біохімії. Під час навчання у Кембриджі Мері стала стипендіанткою Софії Аделаїди Торле (1944) і отримала приз Гвендолен Крюдсон за успіхи у природничих науках (1945). Лекції з генетики у Кембриджському університеті читав статистик і генетик Рональд Фішер, до якого Мері Лайон поступила до аспірантури. Але невдовзі вона перебралася до краще обладнаної лабораторії Конрада Воддінгтона у Інституті генетики тварини в Единбурзі, де закінчувала свою роботу під керівництвом Дугласа Фальконера. На початку 1949 року під час тривалих відряджень Воддінгтона і Фальконера Мері Лайон працювала під керівництвом українського ембріолога Бориса Балінського.

Гарвелл

Після здобуття ступеня доктора філософії з біології Мері Лайон розпочала дослідження викликаних радіацією мутацій у мишей у лабораторії Томаса Картера, з якою вона переїхала у 1955 році до Гарвелла в Оксфордширі. Там було відкрито радіобіологічний центр Ради медичних досліджень Великої Британії[en], генетичну лабораторію якого Лайон очолювала з 1962 до 1986 року.

Наукова діяльність

Ще з університетських часів головними захопленнями Мері Лайон були ембріологія і генетика. Розвиток експериментальної ембріології у 1930-ті роки привернув її увагу до проблем розвитку, а підручник Конрада Воддінгтона «Генетика» привів до висновку, що тільки вивчення генетики призведе до розуміння ембріогенезу. У Фішера вона вивчала мутацію у мишей, яка призводила до порушення рівноваги.[4]

Мері Лайон була одним з піонерів вивчення впливу радіоактивності на порушення роботи генів. Вона провела дослідження на мишах і дрозофілах, які довели те, що будь-яка доза отриманого випромінювання призводить до появи мутацій, а також що кількість мутацій із дозою зростає.[5]

Також вона вивчала вплив радіації на мутації у Т-гені у 1950-ті та 1970-ті.[6]

Мері Лайон створила банк мишачих ембріонів у Гарвелльському центрі (англ. FESA, Frozen Embryo and Sperm Archive). Станом на 2010 рік це єдиний у Великій Британії центр зі зберігання та розповсюдження мишачих ліній для наукових досліджень.[7]

Нагороди

Названі на честь Лайон

  • У 2004 році Рада медичних досліджень Великої Британії відкрила у Гарвеллі Центр Мері Лайон з дослідження геноміки мишей.[7]
  • Товариство генетиків щорічно з 2014 року вручає Медаль Мері Лайон.[7]

Примітки

  1. ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/45973.html
  2. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Lyon_Mary
  3. ↑ а б Mary Lyon (January 2010). The gift of observation: an interview with Mary Lyon. Interview by Jane Gitschier. PLoS genetics. 6 (1): e1000813. doi:10.1371/journal.pgen.1000813. PMID 20107603.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  4. ↑ Absence of otoliths as an effect of pallid gene Journal of Genetics July 1953, Volume 51, Issue 3, pp 638–650
  5. ↑ Carter, T. C.; Lyon, Mary F.; Phillips, Rita J. S. (1958). Genetic Hazard of Ionizing Radiations. Nature. 182 (4632): 409—409. doi:10.1038/182409a0. ISSN 0028-0836.
  6. ↑ Interview with Mary Lyon
  7. ↑ а б в Біографія Мері Лайон на сторінці Товариства генетиків(англ.)
  8. ↑ Mauro Baschirotto Award
  9. ↑ Mary Frances Lyon Winner of Wolf Prize in Medicine — 1997

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мері_Лайон&oldid=33380887