Елен Сакс
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (квітень 2019) |
| Елен Сакс | |
|---|---|
| Народилася | 3 листопада 1955[1] (68 років) |
| Країна |
 США |
| Діяльність | адвокат |
| Заклад | Університет Південної Каліфорнії |
| Нагороди | |
Елен Р. Сакс (англ. Elyn R. Saks, 3 листопада 1955) — професорка права, психології, психіатрії та поведінкових наук, є асоційованим деканом Орріна Б. Еванса юридичного факультету Університету Південної Каліфорнії ім. Гулда (USC Gould), працює на кафедрі психіатрії в медичній школі Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. Викладає право і психічне здоров'я для студентів-юристів, магістрантів, а також для психіатрів і психологів. Експертка в галузі права психічного здоров'я та степендіатка Фонду Макартура (один з найбільших благодійних фондів США, стипендії цього фонду називають «грантами геніїв», MacArthur Foundation).
Авторка надзвичайно захоплюючих мемуарів про боротьбу з шизофренією «Центр не може втриматися: моя подорож через божевілля». У бестселері «Центр не може втриматися» (The Center Can not Hold) Сакс розповідає про свою подорож крізь жахи психічних захворювань в незвичному світлі, як експерта і страждальця.
Розкриваючи свою історію, вона стала захисником прав психічно хворих. Вона прагне розвіяти міфи про хворобу, від якої страждають мільйони. Сакс пише в галузі права та псіхічного здоров'я. Елен Сакс оублікувала дві книги, присвячені множинним розладам особистості і кримінального права, а також герменевтичного психоаналізу,також завершила писати третю книгу під назвою «Право, етика і важкі психічні захворювання: ставить під сумнів наші цінності». Вона також опублікувала безліч статей. Крім того, Сакс є співробітником Центру біоетики Каліфорнійського університету, Центру досліджень геріатричної психіатрії в Сан-Дієго.
В даний час вона співпрацює з іншими членами Центру в дослідницькому проекті для вимірювання коефіцієнта оцінки здатності приймати рішення в психіатричних дослідженнях у пацієнтів середнього та похилого віку з психозом. Сакс була обрана в Американський юридичний інститут. Вже будучи науковим співробітником психоаналітичної спільноти та інституту в Лос-Анджелесі, Сакс отримала ступінь бакалавра філософії в Університеті Вандербільта; М. Літт. в філософії з Оксфордського університету, де вона була вченим Маршалла; і доктор права з Єльської юридичної школи.
Головна мета її роботи полягає в тому, щоб прищепити думку про те, що люди з важкими психічними захворюваннями можуть отримати величезні переваги, якщо їм будуть надані належні ресурси, які дозволять їм підвищити самостійність і гідність
В 2014 році отримала грант від Фонду Сідні Р. Баєра-молодшого. Призові кошти, вона витратила на організацію лекції та одноденного симпозіуму на теми психічних розладів у студентів коледжів і університетів. Також вона створила окремий дослідницький проект, щоб забезпечити цілеспрямовану наукову роботу з питань, пов'язаних із шизофренією і психічними захворюваннями в різних областях. Зусиллями Елен Сакс і надалі дослідження у цій сфері здобувають значні успіхи в світі соціальної підтримки хворих шизофренією.
Опубліковані мемуари про її боротьбу з шизофренією стали сенсацією і бестселером здобувши нагороду «Грант Геніїв» Фонду Макартура в 500 000 доларів. Так як Елен Сакс сама страждає шизофренією і є активним прихильником подолання неправильних уявлень про шизофренію на гроші Фонду Макартура вона заснувала Інститут права, політики і етики психічного здоров'я ім.Сакс для вивчення психічного здоров'я суспільства. Працює над іще однією книгою «Божевільні жінки: надзвичайна дружба» з автором Террі Чейні, яка написала про свою боротьбу з біполярним розладом.
Академічна освіта
Університет Вандербільта,1977
Оксфордський університет, 1981
Єльський університет, 1986
Новий центр психоаналізу, 2010
Юридична школа Пеппердинского університету (Почесний), 2010
Дослідження психічних захворювань
Свої перші симптоми психічного захворювання у віці восьми років. Ще один збій стався, коли Сакс була студенткою в Єльській юридичній школі.[2]
Велику частину свого свідомого життя вона живе з шизофренією. Свій досвід життя з хворобою вона описала в автобіографії «The Center Cannot Hold: My Journey Through Madness», яка була опублікована Hyperion Books в 2007 році. Вона підкреслює, що «хвороба будь-якого роду не повинна визначати індивіда»,[3] відзначаючи різні способи розгляду психічних та фізичних захворювань.[4]
Також Сакс каже: «існує величезна потреба в розвіянні міфів про психічні захворювання, варто тільки поглянути на неї, щоб показати людям, що діагноз не повинен призводити до болючого і косого життя».[5] Про психіатричну допомогу говорять так само, як фахівці-наркомани говорять про відновлення — довічну подорож самолікування і дисципліни, що спрямовує програми наркоманії. Ідея залишається спірною: управління тяжкою психічною хворобою складніше, ніж просто уникнути певної поведінки.[6] Підходи включають «медикаментозну терапію (зазвичай), терапію (часто), міру удачі (завжди) — і, перш за все, внутрішню силу керувати своїми демонами, якщо не вигнати їх. Ці сили можуть прийти з будь-якої кількості місць, говорять ці колишні пацієнти: любов, прощення, віра в Бога, дружбу на все життя».[5] Сакс говорить: «Ми, хто бореться з цими розладами, можемо вести повне, щасливе, продуктивне життя, якщо ми маємо потрібні ресурси».[5]
Вона розповідає про центр психічного здоров'я в Лонг-Біч, що забезпечує найкращу практику комплексних послуг, надаючи всі необхідні послуги та підтримку в одному місці. Вона також говорить, що її колишній психотерапевт в Англії робить багато домашніх візитів, заощаджуючи витрати на госпіталізацію.[2]
Сакс веде діалог з членами Американської психіатричної асоціації про те, що вона є успішним професіоналом, яка має важкі психічні захворювання, та висловлює свій погляд на психіатричну допомогу.[3] У червні 2012 року Сакс виступила з TED-промовою, яка має меті вияв співчуття до людей з психічними захворюваннями. Цю лекцію переглянули більше 600 000 разів.[7]
Професорка Сакс досліджує високо функціонуючих людей з шизофренією в Лос-Анджелесі, які страждають «легкими мареннями або галюцинаторною поведінкою». Вони — успішні техніки, медичні, юридичні та бізнес-професіонали. Багато з них втупають до навчальних закладів та стають випускниками.[8]
Нагороди
В 2009 була обрана степендіатом Фонду Макартурів, отримавши $ 500.000 «Грант Геніїв». Вона використала ці кошти для створення Інституту права, політики та етики психічного здоров'я, який висвітлює важливу проблему психічного здоров'я в навчальному році і є спільними зусиллями семи відділів УЗК.[2][9][10] Сакс очолювала лікарняне відділення, іменоване її іменем — «Відділ Елен Сакс» — лікарню Пелхем Вудс в Доркінг, Англія. Також вона є обраним членом Американського юридичного інституту.
Робота
Займалась адвокатською практикою у штаті Коннектикут . Була інструктором в Університеті Бриджпортської школи права, перед вступом до Юридичного факультету USC в 1989 році. В Єльській школі права, вона редагувала журнал Yale Law Journal. Працювала над кандидатською дисертацією в психоаналітичній науці від «Нового центру психоаналізу». Будучи членом Фі Бета Каппа здобула нагороду асоційованої премії за творчість у дослідженні та стипендію та нагороду за визнання факультету Фі Бета Каппа в 2004 році. Також Елен Сакс належить до членів філії Американської психоаналітичної асоціації; є членом ради директорів служб психічного здоров'я; і член психоаналітичного фонду Лос-Анджелеса, Фонду Роберта Дж. Столлера та Американського інституту.
В основному Сакс досліджує юридичні питання та психічне здоров'я. Написала та опублікувала чотири книги:
- Центр не може втримати: Моя подорож через божевілля, ISBN 978-1-4013-0138-5
- Відмова від догляду: примусове лікування і права психічно хворих, ISBN 978-0-226-73397-5
- Інтерпретація інтерпретації: межі герменевтичного психоаналізу, ISBN 978-0-300-07603-5
- Jekyll on Trial: багаторазовий розлад особистості та кримінальне право, ISBN 978-0-8147-9764-8
Остання книга Елен Сакс, Центр не може втримати, здобула премію в Top 10 Nonfiction Книга року,отримала нагородувід Memoir, та за версією «New York Times» є найбільш продаваною.
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #16610581f // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ а б в Law professor, mental health patient and advocate. gould.usc.edu (англ.). Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ а б Moran, Mark (25 червня 2013). Jeste, Saks Discuss Stigma, Resilience, and Recovery From Mental Illness. Psychiatric News (англ.). doi:10.1176/appi.pn.2013.7a13. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Saks, Elyn R. PSYCHOSIS AND IDENTITY (PDF) (english) . Alabama Law Review.
- ↑ а б в Carey, Benedict (23 червня 2011). Expert on Mental Illness Reveals Her Own Fight (Published 2011). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Carey, Benedict (6 серпня 2011). Learning to Cope With a Mind’s Taunting Voices (Published 2011). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Saks, Elyn, A tale of mental illness -- from the inside (англ.), процитовано 3 листопада 2020
- ↑ Saks, Elyn R. (25 січня 2013). Opinion | Successful and Schizophrenic (Published 2013). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Elyn Saks - MacArthur Foundation. www.macfound.org (англ.). Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Elyn Saks Receives MacArthur Genius Grant | World of Psychology. web.archive.org. 17 серпня 2010. Процитовано 3 листопада 2020.
|
