Пігулович Зінаїда Олександрівна
| Пігулович Зінаїда Олександрівна | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Зоя Пігулович, Зінаїда Пігулевич |
| Народилася | 1896 |
| Померла | 1983 |
| Діяльність | актриса театру і кіно, режисер, театральний діяч |
| Відома завдяки | працювала в режисерській студії МО Березіль, створила низку лялькових театрів у різних містах України |
| Alma mater | Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка |
| У шлюбі з | Лопатинський Фавст Львович |
| IMDb | ID 0683129 |
Зінаї́да Олекса́ндрівна Пігуло́вич (нар. 1896 — пом. 1983) — українська актриса театру і кіно, театральний діяч, режисер. Організатор всеукраїнської мережі професійних лялькових театрів (1934—1937). Учениця Леся Курбаса. Працювала в театрі «Березіль» з 1922 до 1930. Дружина Фавста Лопатинського.
Життєпис
Після закінчення у 1918 однієї з київських гімназій Зінаїда Пігулович рік навчалась на медичному факультеті Університету св. Володимира. Залишивши університет, вступає на акторський факультет Вищого музично-драматичного інституту імені М. Лисенка, який закінчує 1924 року.
Паралельно з навчанням працювала в мистецькому об'єднанні «Березіль». Робота в уславленому колективі дозволила їй отримати режисерські знання та навички, не припиняючи акторської діяльності.
В МО «Березіль» їй доручають опікуватися самодіяльним театральним рухом. Вона організовує й інструктує гурти, пише для них п'єси («Операційний план» та «Істина»), виконує численні практичні завдання, бере участь у теоретичних студіях, обговорює проекти колег. За дорученням Режлабу разом із Л. Френкелем очолювала Репертуарну станцію.
Водночас розбудовує драматичний театр для дітей, а згодом і ляльковий театр.
1926 року стається її дебют у німому кіно. Всього Зінаїда знялась у трьох фільмах, поставлених її чоловіком Фавстом Лопатинським (1926, 1927, 1930).
На початку 1930-х три роки навчалася у Москві на режисерських курсах при ГІТІСі.
Після повернення в Україну починає працювати в одному з пересувних театрів і створює при ньому ляльковий театр. Працювала художнім керівником ТЕМАФу при Київському ТЮГу (1931—1934).[1]
Згодом захоплюється справою створення низки лялькових театрів в різних містах. 1936 року у Києві підготувала два акторських склада для лялькового театру і два театра для Черкас і Умані з репертуаром, оформленням, ширмами. Згодом організувала такі ж театри у Житомирі, Полтаві та Чернігові.
У воєнні роки була в евакуації на Уралі й у Казахстані. Працювала в тамтешніх театрах.
Після війни повернулась на Батьківщину. Працювала режисером філармонії у Миколаєві. Згодом (кінець 1950-х — початок 1960-х)[2] переїхала до Вознесенська Миколаївської області, де працювала в народному театрі,[3] поставила «Сто тисяч» Карпенка-Карого.
Зінаїда Олександрівна написала спогади про свого Вчителя Леся Курбаса.[4]
Пішла з життя 1983 року.
Ролі
Стоять: П. Кудрицький, І. Крига, А. Ирій
- Орися («Пошилися в дурні» В. Ярошенка за М. Кропивницьким, 1924/1925)
- Літті-Фурія (оперета «Мікадо», 1928/1929)
- Королева (оперета «Королева невідомого острова»)
- Надійка («Синій пакет», 1926), у пригодницькому фільмі Одеської кіностудії ВУФКУ, режисер Ф. Лопатинський
- Василина (фільм «Василина-Бурлачка» за повістю І. Нечуя-Левицького «Василина», 1927)
- Килина — дружина Кармелюка (фільм «Кармелюк», 1931)
Примітки
- ↑ Мозаїка. З тих років (курйози) / Юрій Смолич — с. 316 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 18 грудня 2015.
- ↑ Курієнко Іван Іванович. Люди, час, факти. (Повість у газеті з продовженням) — Радянська правда. — 1991. — № 120-137
- ↑ Зінаїда Пігулович, режисер народного театру м. Вознесенська Миколаївської області // Новини кіноекрану. — К., 1968. — № 9. — c. 12
- ↑ Зинаида Пигулович. Воспоминания об Александре Степановиче Курбасе // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки: Мистецькі обрії ’2014 : зб. наук. праць / Ін-т проблем сучас. мистец. НАМ України. — К. : Фенікс, 2014. — Вип. 6 (17) — с. 170-178(рос.)
Література
- Вчителі / Наталя Єрмакова // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки: Мистецькі обрії ’2014 — К. : Фенікс, 2014. — Вип. 6 (17) — с. 167—170.
- Курбас Лесь. Філософія театру / Упоряд. М. Лабінський. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — с. 876
- Ученица Курбаса: (об украинской киноактрисе 20-х годов Зинаиде Пигулович) / Алла Жукова // Независимость. — 14.09.1999. — с. 7(рос.)
- Голдовский Б. П. Театр кукол Украины: страницы истории. — Сан-Франциско, 1998. — с. 71-74(рос.)