Покидченко Михайло Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 5 грудня 2021, заснована на цій версії.
Покидченко Михайло Юрійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження14 листопада 1989(1989-11-14)
Мукачеве
Смерть5 грудня 2016(2016-12-05) (27 років)
Опитне
ПохованняМукачево
Псевдо«Сотник» / «Малий»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Гірська піхота
Формування
 15 ОГПБ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Покидченко.

Миха́йло Ю́рійович Поки́дченко (14 листопада 1989(19891114) — 5 грудня 2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1989 року у місті Мукачеве, певний час проживав у Рахові. Закінчив загальноосвітню школу; вступив до ліцею на юридичний факультет, де навчався до 2012 року. Опісля працював оператором на місцевому телеканалі «М-студіо», згодом — на складі супермаркету «Ду-Мен» в Рахові.

Брав активну участь в подіях Революції Гідності. У травні 2014 року пішов на фронт добровольцем — в складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор»; де воював у групі «Семана» 5-го окремого батальйону, а згодом — в 1-й ОТГ ім. Капітана Воловика, кулеметник, позивний «Малий» («Сотник»). Повернувся додому після півтора року на фронті. За кілька місяців знову вирушив на фронт, підписав контракт із ЗСУ в травні 2016 року; солдат, стрілець, помічник гранатометника 3-го взводу 3-ї роти, 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон. Згодом — командир бойової машини — командир відділення.

5 грудня 2016 року загинув на Донеччині під час кулеметного обстрілу селища Опитне (Ясинуватський район).

Відбулося прощання на Майдані Незалежності у Києві. Похований на Алеї Слави центрального кладовища Мукачева.

Без Михайла лишилися батько, мама Віра Миколаївна, брат, сестра, дві маленькі доньки.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
  • 21 квітня 2017 року відкрито і освячено меморіальну дошку у рідній для Михайла Покидченка школі[2].
  • Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно)[3].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 грудня[4][5].

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України від 22 січня року № 12/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ Меморіальну дошку встановили у рідній для Михайла Покидченка школі. mmukachevo.net. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
  3. ↑ Наказ № 114/18 від 13 травня 2018 року. PravyySektor.info. Офіційний сайт НВР «Правий сектор». Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
  4. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
  5. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 грудня на YouTube

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Покидченко_Михайло_Юрійович&oldid=33959763