15-й окремий гірсько-піхотний батальйон (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
15 окремий гірсько-піхотний батальйон
(2004—дотепер)
327-й механізований полк
(1992—2004)
15 ОГПБ.png
Нарукавний знак
На службі 1992 — дотепер
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЕ ГП (2016).png Гірська піхота
У складі
128 ОГПБр.png
 128 ОГПБр
Гарнізон/Штаб  Закарпатська область
м.Ужгород
Війни/битви

Російська збройна агресія проти України

Командування
Визначні
командувачі
Василь Зубанич

15-й окремий гірсько-піхотний Севастопольський батальйон (15 ОГПБ, в/ч А1778) — підрозділ гірської піхоти Сухопутних військ Збройних сил України. Перебуває у складі 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, що базується в Ужгороді.

Батальйон тренується на 234-му Ужгородському загальновійськовому полігоні.

Історія[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР 327-й гвардійський мотострілецький полк у складі 128 дивізії перейшов під юрисдикцію України.

У 2004 р. у рамках реформування Збройних сил України полк був переформований на 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон. Він тривалий час був єдиним підрозділом Збройних сил України, призначеним для ведення бойових дій у гірських умовах.[1] Тренування батальйону проходять на 234-му Ужгородському загальновійськовому полігоні (с. Оріховиця), спорудженому у 1982 р. для гірсько-піхотної підготовки підрозділів, які направлялися до Афганістану.

Станом на 2006 рік на полігоні було відновлено стрільбище. На гірському спортивному комплексі було споруджено підвісну стелю для занять альпінізмом. Функціонували гірські танкова директриса та директриса бойових машин піхоти. Директриса БМП призначена для тренування батальйону, який був переозброєний із БТР-70 на БМП-2.[1]

2013 року підрозділ був визнаний найкращим у сухопутних військах України.

Війна на сході України[ред. | ред. код]

В часі російсько-української війни військовослужбовці батальйону брали безпосередню участь у бойових діях — на передовій з березня 2014-го. До його складу набирали добровольців-контрактників, вони проходили підготовку, отримавши всю необхідну амуніцію, спрямовані на блокпости в Сумську область, по тому — в район бойових дій, під відносно спокійне село Співаківка, перевіряли проїжджий транспорт й документи. Згодом надійшла команда — передислокуватися до селища Металіст — північна околиця Луганська.[2] В середині червня тут почалися запеклі бої.

17 червня під час бою терористи знищили 3 українські танки[джерело?] (командир одного з яких підірвав себе гранатою),[джерело?] та захопили в полон українських військових. Серед загиблих — механік-водій БТР Сергій Мартин.

У полоні бойовиків місяць перебували Микола Копчанський, В'ячеслав Пономаренко, Антон Шимко. Втрати — в червні 2014-го 3 БТРи вирушили на розвідку, підбиті терористами, 3 БТРи вирушили на підмогу, потрапили в засідку; 1-й БТР підбитий, механік-водій загинув, 3 військовики полонені, 2-й зумів повернутися, 3-й також підбитий, в ньому важкопоранений командир роти капітан Сергій Ланецький, загинули навідник Олександр Попаданець і механік-водій.[2] До полонених приходив оператор каналу «Росія-24», який їх відповіді перекрутив, буцім вони дезертири і воюватимуть за ЛНР.

19 червня 2014 року з'явилася інформація, що силовики знищили батальйон терористів «Зоря»: так зване керівництво так званої ЛНР визнало, що від батальйону лишилося не більше 26 чоловік.[3]

У липні 2014-го військовослужбовці 15-го батальйону, котрі провели майже місяць в катівнях так званої «ЛНР», були звільнені внаслідок робіт, які координував Володимир Рубан.

Оргкомітет «Євромайдан Рим» в липні 2014-го придбав та передав військовим 60 бронежилетів, з них десять — 15-му гірсько-піхотному батальйону.

2 жовтня 2014 року у Закарпатському обласному музично-драматичному театрі ім. братів Шерегіїв відбулося урочисте вшанування військовиків, котрі повернулися в місця дислокації після піврічної перерви. Грамотами та подяками Закарпатської ОДА було відзначено близько 150 військовослужбовців батальйону.

З військовиками в зоні бойових дій 5 місяців ніс військову та службу Божу капелан о. Ігор Войтович (УПЦ КП).

В 2015 році з офіційного найменування батальйону вилучено згадку про радянський орден Богдана Хмельницького.[4]

Втрати[ред. | ред. код]

Станом на грудень 2017 року, за даними книги Пам'яті, батальйон втратив 36 бійців загиблими.[5]

Командири[ред. | ред. код]

  • підполковник Василь Максименко (2005)
  • підполковник Микола Кулинич (2009)
  • підполковник Олександр Зима
  • підполковник Василь Зубанич (до 2015), Герой України.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Серед нагороджених на державному рівні —

23 березня 2015 року звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» було присвоєно командиру 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону 128-ї Мукачівської гірсько-піхотної бригади Василю Івановичу Зубаничу.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]