Сейсмостійкість
Сейсмостійкість або сейсмічна пристосованість (seismic fitness) — характеристика будівель та споруд, що описує ступінь їх стійкості перед землетрусами в межах допустимого ризику.[1] Вона є важливим параметром в антисейсмічному будівництві, галузі громадянського будівництва, яка вивчає поведінку будівель та споруд під впливом сейсмічного навантаження.[2][3]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/be/ExteiorShearTruss.jpg/220px-ExteiorShearTruss.jpg)
Поняття сейсмостійкість спочатку асоціювалося з достатньо міцною спорудою, з потужним сталевим каркасом або стінами, здатними вистояти розрахунковий землетрус без повного руйнування і з мінімальними людськими жертвами. Прикладом такої споруди може бути зображений поруч спальний корпус Університету Берклі, посилений зовнішньою антисейсмічною сталевою фермою.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/ec/Karl_Brullov_-_The_Last_Day_of_Pompeii_-_Google_Art_Project.jpg/220px-Karl_Brullov_-_The_Last_Day_of_Pompeii_-_Google_Art_Project.jpg)
Більшість будівельників у давнину вважали землетруси проявами гніву надприродних сил, і тому сама думка про те, що від них можна захиститися, здавалася блюзнірською.
У місцевостях, де землетруси траплялися особливо часто (наприклад, Японія), захисту від сейсмічних явищ досягали шляхом максимального полегшення будівель, використання замість каміння таких матеріалів, як деревина та бамбук, а також легких ширм замість капітальних стін. Першими будівельниками, які звернули особливу увагу на сейсмостійкість капітальних будівель, були Інки.
Особливостями архітектури інків є:
- надзвичайно ретельне та щільне (між блоками не можна просунути й лезо ножа) припасовування кам'яних блоків (часто неправильної форми і дуже різних розмірів) один до одного без використання будівельних розчинів
- нахилені всередину стіни зі скругленими кутами
- легкі солом'яні дахи.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ca/Inka_mauern_cuzco.jpg/220px-Inka_mauern_cuzco.jpg)
Завдяки цим особливостям кладка інків не мала резонансних частот та точок концентрації напружень, володіючи додатковою міцністю склепіння. При землетрусах невеликої та середньої сили така кладка залишалася практично нерухомою, а при сильних — камені «танцювали» на своїх місцях, не втрачаючи взаємного розташування і при закінченні землетрусу поверталися на свої місця. Від падіння солом'яного даху мешканців міст інків охороняв тканий тент, що перекривав стелю.
Однак, не слід нав'язувати будівлі непосильне завдання — чинити опір нищівному землетрусу. Краще наділити цю будівлю, за допомогою сейсмічної ізоляції (base isolation), здатністю ніби ширяти над землею, що трясеться. Сейсмічні ізолятори вважаються найбільш ефективною технологією в антисейсмічному будівництві.
- ↑ Сейсмічна пристосованість (анг.)
- ↑ Valentin Shustov (2012), "Seismic fitness: on some features of earthquake engineering, " http://nees.org/resources/4469/download/Seismic_fitness.pdf [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ Valentin Shustov (2012), "Introduction to seismic fitness, " http://nees.org/resources/4450 [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.].