Щигліївка
| село Щигліївка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Коростишівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040250290099045 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1783 |
| Населення | 255 |
| Площа | 1,293[1] чи 1,52[2] км² |
| Густота населення | 197,22 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12516 |
| Телефонний код | +380 4130 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°13′12″ пн. ш. 29°13′40″ сх. д. / 50.22000° пн. ш. 29.22778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
191 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12534, Житомирська обл., Коростишівський р-н, с. Щигліївка |
| Карта | |
  Щигліївка | |
 Щигліївка | |
| Мапа | |
| |
Щиглі́ївка — село в Україні, в Коростишівському районі Житомирської області, центр сільської ради. Розташоване за 14 км[2] на південний схід від районного центру й залізничної станції Коростишів та за 75 км[2] від столиці.
Кажуть[джерело?], що раніше на місці села було місто Щоголів, обнесене своєрідним валом із забитими на його гребені загостреними кілками (частоколом). Таке укріплення не раз захищало від нападів ворогів. Чужинські набіги і час зруйнували вал, залишки якого називали щоглами. Звідси і пішла назва села.
Історія
На околицях та поблизу сіл Щигліївки, Грубського та Продубіївки виявлено два давньоруські городища та 6 курганних могильників. З 950 курганів, що біля Грубського розкопано 61.
Перша писемна згадка про село датується 1642 роком, коли власники села Олізари-Волчковичі уклали трьохрічний заставний контракт на маєток за 10000 польських злотих[3].
З 1789 р. село було у власності Леонарда Олізара — громадського діяча та публіціста, що за власний кошт утримував уніатську Дмитрівську церкву. Відмова передати її у підпорядкування православній Михайлівській церкві у Віленьці спричинило судовий процес[4].
В 1864 р. Лаврентій Похилевич у «Сказаннях» відзначить:
|
Оригінальний текст (рос. дореф.) Щегліевка при рѣчкѣ Виліѣ еще выше Виленки въ 6-ти верстахъ. Жителей обоего пола: православныхъ 186, римскихъ католиковъ 52; земли 1955 десятинъ. Принадлежала подполковницѣ Екатеринѣ Бельке, а нынѣ, по наслѣдству, графу Сигизмунду Константиновичу Олизару; по 178 десятинъ ио выкупному договору куплены крестьянами, при содѣйствіи правительства за 7300 рублей въ собственность. Замѣчательно, что деревня эта, въ глухомъ лѣсу расположенная, опоясана во кругъ валомъ, имѣющимъ длины до 4-хъ верстъ. Во многихъ мѣстахъ онъ раскопанъ. На немъ растутъ толстые дубы. Въ Щегліевкѣ давно было особая церковь, кажется уничтоженная съ построеніемъ церкви въ Вильнѣ. |
|
В січні 1918 року в селі було встановлено радянську окупацію.
В роки німецько-радянської війни проти німецьких військ та їх союзників боролися 140 жителів села, з них 108 нагороджено орденами й медалями. 63 людини загинуло.
Населення
Станом на 1 січня 1972 року, в селі налічувалось 175 дворів, населення — 521 особа. Згідно з переписом 2001 року, кількість дворів не змінилась, а населення зменшилось до 255 осіб.
Економіка
На території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Зоря комунізму», який мав у користуванні 2800 га сільськогосподарських угідь, у такому числі 2221 га орної землі. Вирощували зернові культури, картоплю тощо. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. За успіхи у розвитку сілького господарства 52 колгоспники були відзначені орденами та медалями.
Освіта
В селі є школа, клуб на 250 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта та бібліотека з книжковим фондом 9,3 тис. томів (станом на 1970-і роки).
Щигліївська ЗОШ І — ІІІ ступенів бере свій початок з 1934 року, коли в центрі села збудували школу. Кількість учнів у ній збільшувалась і два класи розташовувались у сільському клубі. Одним з перших завідувачів був Руба. З початкової школи в 1930-ті роки з'явилась семирічка. Першим її директором був Будніченко М.П, а після німецько-радянської війни — Бубон М. М. У школі тоді навчалось 200 учнів.
У 1952 році школа стала восьмирічкою, а через два роки — десятирічкою. Тоді в числі педагогів були подружжя Півткевичів, Білан Н. В., яка свого часу закінчила інститут шляхетних дівчат в Петербурзі. До 1956 року директором школи був Данилівський О. Д., потім — Побережний Ю. О., серед вчителів — Романюк Г. К., Білоцька М. П., Борисов Й. П., Мартиненко Н. І.
В 1970-х роках в школі навчалось 250 учнів та працювало 17 педагогів. Після виходу на пенсію Побережного змінює Довжик В. П., який працює директором школи з 1980—1983 роках. З 1983 року школу очолив Юзефович С.Я, під керівництвом якого було збудовано нове двоповерхове приміщення. Створено краєзнавчий музей, обладнано навчальні кабінети, запроваджено профільне навчання — швейна справа для дівчат і тракторна справа для хлопців. У цей час навчались діти з 13 сіл, підвозились до школи державним і колгоспним транспортом.
На початку 2000-х років у школі навчається 186 учнів та працює 20 учителів, з яких мають вищу освіту 11, середню спеціальну 9. Педагогів з вищою категорією 3, спеціалістів І категорії — 4, ІІ категорії — 5[джерело?].
Персонаії
- Пащенко Тетяна Болеславівна — Заслужений майстер народної творчості України.
Примітки
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20140221234005/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rf7571=9620 Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] Щигліївка на сайті Верховної Ради України]
- ↑ а б в Щигліївка в довіднику адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 7 лютого 2014.
- ↑ Євген Чернецький (2010). Шляхта Коростишівського маєтку графів Олізарів (PDF). Процитовано 10 квітня 2020.
- ↑ Єршов, Володимир (2008). Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності (PDF). Житомир: Полісся. с. 69—72.
Література
- рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
- Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.