Більківці
| село Більківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Коростишівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040250030014519 |
| Облікова картка | с. Більківці с. Більківці (до 2016 р.) |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1609 |
| Населення | 1 056 (2001) |
| Площа | 3,404 км² |
| Густота населення | 310,22 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12521 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°22′03″ пн. ш. 28°58′38″ сх. д. / 50.36750° пн. ш. 28.97722° сх. д.Координати: 50°22′03″ пн. ш. 28°58′38″ сх. д. / 50.36750° пн. ш. 28.97722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
188 м |
| Водойми | р. Свинолужка |
| Найближча залізнична станція | Коростишів |
| Відстань до залізничної станції |
8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Володимирська, 1, м. Коростишів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12501 |
| Карта | |
  Більківці | |
 Більківці | |
| Мапа | |
| |
Бі́льківці — село в Україні, у Коростишівській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 1 056 осіб (2001). У 1923—2016 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.
Географія[ред. | ред. код]
Лежить за 8 км північно-західніше Коростишева, найближча залізнична станція — Коростишів (8 км)[1]. Селом протікає річка Свинолужка[2].
Населення[ред. | ред. код]
У 1783 році в селі було 90 дворів та 628 мешканців, у 1864 році — 845 жителів[3].
Станом на 1885 рік в селі мешкало 568 осіб, налічувалось 91 дворове господарство[4], у 1900 році — 967 осіб, з них: 461 чоловік та 506 жінок, дворів — 176[5], або 840 осіб та 152 двори[6].
Станом на 1972 рік, кількість населення становила 1 721 особу, дворів — 597[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 185 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 056 осіб[7].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,15 % |
| російська | 0,85 % |
Історія[ред. | ред. код]
Перед 1545 роком належало бояринові Білику, потім — бояринові Кмиті[6]. Перша писемна згадка — 1609 рік[1]. До 1796 року було приписане до церкви Покрови пресвятої Богородиці в Коростишеві, котру цього року, при поміщикові Пилипові Олізару, перенесено до Більковець та перейменовано у Великомученика Георгія. В середині 19 століття — село на струмку Свинолужці, за 6 верст від Коростишева, входило до Коростишівського маєтку графів Олізарів. В селі розміщувалося волосне правління, поліційне — в Коростишеві. Землі — 2 014 десятин, чорнозем, перемішаний з глиною та піском, половину земель покрито лісом. В 1851 році церкву розширено, зараховано до 5 класу, мала 36 десятин землі, школу. До парафії входило село Теснівка, що лежало нижче по Свинолужці, за 2 версти. За пів версти від села, вище по струмку, було урочище, котре називали Церквищем — там були давні кам'яні хрести. Помітно, що раніше там розміщувалася церква. Також там було замчище, обведене довкола земляним валом[3][9].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Коростишівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. В селі — православна парафія, заїзд[4].
В кінці 19 століття — власницьке село Коростишівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до центру повіту, м. Радомисль — 23 версти, до волосного центру, містечка Коростишів, де були найближчі телеграфна, поштова казенна та поштова земська станції — 8 верст, до найближчої залізничної станції (Житомир) — 25 верст, до найближчої пароплавної станції, в Києві — 97 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво. Землі — понад 1 002 десятини: селянам належало 959 дес. та 43 дес. — церкві. Перебувало у власности С. О. Хорошавіна, господарював поміщик особисто, застосовував десятипільну сівозміну, селяни господарювали за трипільною сівозміною. В селі були православна церква, каплиця, церковно-приходська школа, 2 кузні та запасна хлібна комора[5].
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Більковецької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Коростишівського району Малинської округи; адміністративний центр сільської ради[10].
На фронтах Другої світової війни воювали 390 селян, 220 з них загинули, 270 нагороджено орденами та медалями. У 1964 році на їх честь збудовано обеліск Слави.
В радянські часи в селі була центральна садиба колгоспу, що користувався 2 637 га угідь, з них 2 252 га — ріллі. Господарство вирощувало зернові культури, льон, картоплю, мало розвинуте м'ясо-молочне виробництво. Діяли середня школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт та пологовий будинок[1].
5 серпня 2016 року увійшло до складу новоствореної Коростишівської міської територіальної громади Коростишівського району Житомирської області[11]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Більківці, Коростишівський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ Облікова картка. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
- ↑ а б Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся (російська) . Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 135, 141. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 20 лютого 2022.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 168. (рос. дореф.)
- ↑ а б Список населених місць Київської губернії (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 1107. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 20 лютого 2022.
- ↑ а б Białkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 125. (пол.)
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Biełkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 217. (пол.)
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 204. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 18 вересня 2021.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Більківці [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
| ||||||||
