Еммануель Іссозе-Нґонде
Франк Еммануель Іссозе-Нґонде | |
---|---|
фр. Franck Emmanuel Issoze-Ngondet | |
10-й прем'єр-міністр Габону | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 29 вересня 2016 |
Президент | Алі Бонґо Ондімба |
Прем'єр-міністр | Раймон Ндонґ Сіма |
Попередник | Даніель Она Ондо |
Міністр закордонних справ Габону | |
28 лютого 2012 — 28 вересня 2016 | |
Попередник | Поль Тунґуї |
Наступник | Паком Мубеле Бубея |
Постійний представник Габону в ООН | |
серпня 2008 — січень 2009 | |
листопада 2009 — березня 2010 | |
Міністр енергетики Габону | |
січень 2009 — червень 2009 | |
Народився | 2 квітня 1961[1] Макоку, Габон[1] |
Помер | 11 червня 2020[2][3][1] (59 років) Лібревіль, Габон[2][3] |
Відомий як | політик, дипломат |
Громадянство | Габон |
Політична партія | Габонська демократична партія |
Професія | дипломат |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Франк Еммануель Іссозе-Нґонде (фр. Franck Emmanuel Issoze-Ngondet; нар. 2 квітня 1961 — 11 червня 2020[4]) — габонський політичний діяч та дипломат, прем'єр-міністр Габону (29 вересня 2016 — 12 січня 2019), міністр закордонних справ Габону з 28 лютого 2012 до 28 вересня 2016 року, постійний представник Габону в ООН з серпня 2008 по січень 2009 року та з листопада 2009 до березня 2010 року, міністр енергетики Габону з січня 2009 по червень 2009 року, міністр зі зв'язків з парламентом та конституційних інститутів у середині 2009 року, у березні 2010 року був головою Ради Безпеки ООН[5]. Член Габонської демократичної партії. Володіє французькою та англійською мовами[4].
Життєпис
Іссозе-Нґонде народився в місті Макоку[4][6]. Він належить до народу кота, етнічної групи банту[7]. З 1982 по 1986 рік навчався в «Університетському центрі політології та розвитку» в місті Лібревіль. У 1988 році закінчив ад'юнктуру в Національній школі адміністрації (фр. Ecole Nationale d'Administration) у Лібревілі.
Дипломатична та політична кар'єра
Еммануель Іссозе-Нґонде почав працювати в міністерстві закордонних справ у 1988 році, спочатку він був радником міністерства. З 1988 по 1990 рік працював науковим співробітником у відділі угод та міжнародних конвенцій[4][6].
Працював радником з культури посольства Габону в Камеруні з 1990 по 1991 роки, першим радником посольства Габону у Великій Британії з 1991 по 1993 рік, першим радником посольства Габону в Канаді з 1993 по 1994 рік та першим радником посольства Габону в Німеччині з 1994 по 1997 рік[6].
Іссозе-Нґонде був директором відділу країн Америки Міністерства закордонних справ Габону з 1997 по 1998 рік, директором відділу країн Європі з 1998 по 2000 рік.
З 2000 по 2006 рік Іссозе-Нґонде був послом Габоку в Південній Кореї, одночасно також був послом Габону в Таїланді. З 2003 по 2004 рік був послом Габону на Філіппінах[6].
У червні 2006 року Іссозе-Нґонде був призначений послом Габону в Ефіопії, та постійним представником Африканського союзу в Економічній комісії ООН для Африки Програми ООН з довкілля. У серпні 2007 року був призначений послом в Кенії, з одночасним виконанням обов'язків посла Габону в Ефіопії[6]. У цей ж період був також головою підкомітету Африканського союзу з питань біженців, репатріантів та вимушених переселенців[8].
Після двох років у якості постійного представника Африканського союзу, Іссозе-Нґонде був направлений в Нью-Йорк постійним представником Габону при Організації Об'єднаних Націй. Вручення вірчої грамоти Генеральному секретарю ООН Пан Гі Муном відбулось 25 серпня 2008 року[4][6]. Він був постійним представником в ООН тільки за кілька місяців до свого призначення в уряді Габона як міністр енергетики, гідравлічних ресурсів і нових енергій 14 січня 2009 року[9]. Після смерті президента Омара Бонґо 8 червня 2009 року, Іссозе-Нґонде був переведений 19 червня 2009 року на посаду міністра зі зв'язків з парламентом та конституційними інститутами[10]. 22 липня 2009 року Іссозе-Нґонде був звільнений з посади міністра[11].
У серпні 2009 року, під час президентських виборів, Іссозе-Нґонде був координатором президентської кампанії Алі Бонґо Ондімба в провінції Оґове-Івіндо[12]. 5 листопада 2009 року Іссозе-Нґонде був знову призначений на посаду постійного представника Габону в ООН[13].
28 лютого 2012 року Іссозе-Нґонде був призначений міністром закордонних справ Габону, замінивши на цій посаді Поля Тунґуї[14]. 11 вересня 2015 року він був призначений на посаду державного міністра закордонних справ, франкофонії та регіональної інтеграції[15][16].
28 вересня 2016 року президент Габону Алі Бонґо Ондімба призначив Іссозе-Нґонде прем'єр-міністром[17][18], замість Даніеля Она Ондо[19].
Новий уряд, очолюваний Іссозе-Нґонде, було сформовано 2 жовтня 2016 року[20][21].
Іссозе-Нґонде брав участь у національному політичному діалозі 2017 року, як представник політичної більшості, та був одним із двох співголів цієї більшості, разом з Фаустіном Букубі[22].
Особисте життя
Еммануель Іссозе-Нґонде одружений з 2008 року, має п'ятьох дітей[6].
Літературна діяльність
Він написав французькою мовою роман «Аскет в суді» (фр. Un Ascète Dans La Cour), який був опублікований видавництвом «L'Harmattan»[4][23] 14 лютого 2007 року[23].
Примітки
- ↑ а б в http://www.adiac-congo.com/content/gabon-franck-emmanuel-issoze-ngondet-sest-eteint-116766
- ↑ а б https://www.gabonmediatime.com/gabon-lancien-premier-ministre-issoze-ngondet-est-mort/
- ↑ а б https://www.jeuneafrique.com/998772/politique/gabon-lancien-premier-ministre-emmanuel-issoze-ngondet-est-decede/
- ↑ а б в г д е "Gabon : Emmanuel Issoze-Ngondet prend ses fonctions à l’ONU" [Архівовано 2010-01-13 у Wayback Machine.], Gaboneco, 26 August 2008 (фр.).
- ↑ Security Council Press Statement on Côte d’Ivoire
- ↑ а б в г д е ж "New Permanent Representative of Gabon presents credentials", United Nations press release, BIO/4013, 25 August 2008.
- ↑ "Un gouvernement hypertrophié à l'horizon déjà très bouché..." [Архівовано 2011-07-22 у Wayback Machine.], La Lettre du Continent, number 556, Africa Intelligence, 16 January 2009 (фр.)
- ↑ "ICRC president visits African Union headquarters", International Committee of the Red Cross, 8 November 2007.
- ↑ "Gabon : Frank Emmanuel Issoze-Ngondet intègre la nouvelle équipe gouvernementale" [Архівовано 2010-01-05 у Wayback Machine.], InfosPlus Gabon, 22 January 2009 (фр.).
- ↑ "Gabon: Composition du nouveau Gouvernement de Jean Eyeghé Ndong, reconduit dans ses fonctions" [Архівовано 2009-06-21 у Wayback Machine.], Gabonews, 20 June 2009 (фр.).
- ↑ "Six ministres absents sur la liste de la nouvelle équipe gouvernementale", Gabonews, 22 July 2009 (фр.).
- ↑ Désiré Clitandre Dzonteu, "Ali Bongo Ondimba à Makokou - « j'ai besoin de vous pour réaliser l'avenir du pays »", Gabonews, 18 August 2009 (фр.).
- ↑ "Gabon: Emmanuel Issoze-Ngondet renoue avec l’ONU", Gabonews, 6 November 2009 (фр.).
- ↑ "Gabon: formation d'un nouveau gouvernement", Agence France-Presse, 28 February 2012 (фр.)
- ↑ "Communique de presse - Nouveau gouvernement du 11 Septembre 2015", Gabonews, 11 September 2015 (фр.).
- ↑ "Remaniement ministériel : Entre changements et chamboulements !" [Архівовано 15 вересня 2015 у Wayback Machine.], Gaboneco, 13 September 2015 (фр.)
- ↑ "Gabon president Bongo names new prime minister", Reuters, 28 September 2016.
- ↑ "Gabon : Emmanuel Issoze Ngodet nommé Premier ministre", Agence Gabonaise de Presse, 28 September 2016 (фр.).
- ↑ "Gabon : Emmanuel Issozé Ngondet prend officiellement ses fonctions", Agence Gabonaise de Presse, 30 September 2016 (фр.).
- ↑ "Gabon unveils 'inclusive' government after poll violence" [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.], Agence France-Presse, 3 October 2016.
- ↑ "Gabon : Liste complète du nouveau gouvernement, dit d’ouverture", Agence Gabonaise de Presse, 3 October 2016 (фр.)
- ↑ Mathieu Olivier, "Gabon : participants, durée, objectifs… Ce qu’il faut savoir sur le dialogue politique", Jeune Afrique, 29 March 2017 (фр.)
- ↑ а б "Un ascète dans la cour", Rue des Livres (фр.).