Карасин (Прилісненська сільська громада)
| село Карасин | |
|---|---|
_06_(YDS_3158).jpg)
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Камінь-Каширський район |
| Рада | Карасинська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1566 |
| Населення | 732 |
| Площа | 2,234 км² |
| Густота населення | 282,9 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44612 |
| Телефонний код | +380 3376 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°26′55″ пн. ш. 25°29′40″ сх. д. / 51.44861° пн. ш. 25.49444° сх. д.Координати: 51°26′55″ пн. ш. 25°29′40″ сх. д. / 51.44861° пн. ш. 25.49444° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
164 м |
| Водойми | Святе |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 44612, Волинська обл., Маневицький р-н, с. Карасин, вул. Центральна, 23а |
| Карта | |
  Карасин | |
 Карасин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Кара́син — село в Україні, у Камінь-Каширському районі Волинської області. Населення становить 632 осіб.
Історія села
Федор Сангушко володів селом Карасин, яке придбав у Петра Баевского. За переказами, перші дві сім'ї оселилися на південному березі озера, яке в наш час майже повністю зникло. Риба і дичина були основними засобами для існування перших поселенців. Назва села походить від великого улову риби в озері, зокрема карася — Карасин. Перші згадки відносяться до середини ХVI століття.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 651 особа, з яких 298 чоловіків та 353 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 628 осіб.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,84 % |
| російська | 0,16 % |
Пам'ятки
Природи
За два кілометри на північ від населеного пункту розкинулося мальовниче озеро Тросне. Влітку воно збирає на своїх берегах численну кількість відпочиваючих. Неподалік від села розташована ботанічна пам'ятка природи «Болітце».
Архітектури
Духовну та архітектурну цінність становить Свято–Михайлівський храм. Церква збудована в 1691 році. Дерев'яна, тризрубна, одноповерхова. Дзвіниця прибудована у 1882 році. Храм і дзвіниця збудовані в єдиному стилі. До загального плану входить вівтар з прибудованою паламаркою, центральна частина храму, притвор із дзвіницею. Основною окрасою є неординарний купол. В інтер'єрі церкви дерев'яна декоративна різьба XIX століття. Тут також є стародавні ікони та церковні книги.
Неабияке зацікавлення у подорожуючих викличе вітряний млин. Млин був побудований відразу ж по закінченню німецько-радянської війни. Очолювали будівельні роботи Матвійчук Бенедикт та Сахнік Петро — в майбутньому працівники млина. Вітряк простої конструкції. Дуб, що використали для будівництва, був завезений з Ковеля і в діаметрі становив близько одного метра.
У 2005 році, за ініціативи місцевого голови, вітряк перенесений з північно-західної частини в центр села і частково відреставрований. Можливо, він знову буде діяти.
Примітки
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
Література
- Кара́син // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.554
Посилання
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |