Сьомаки (Бердичівський район)
село Сьомаки | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район | Бердичівський район |
Тер. громада | Гришковецька селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA18020070150021745 |
Облікова картка | Гальчин |
Основні дані | |
Населення | 206 |
Площа | 0,713 км² |
Густота населення | 288,92 осіб/км² |
Поштовий індекс | 13322 |
Телефонний код | +380 4143 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°0′20″ пн. ш. 28°38′26″ сх. д. / 50.00556° пн. ш. 28.64056° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
233 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 13322, с. Гальчин, вул. Центральна, 55 |
Карта | |
Мапа | |
|
Сьомаки́ (Семакі, Семашковці) — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 206 осіб.
Назва
У «Географі́чному словни́ку Королі́вства По́льського та інших слов'янських теренів» т. Х, 1890 р.назву подано як «Semaki, в документах Semaszkowce»[1]. Назва Семашківці відносить до руського землевласницького роду Семашко. В той же час у статті про Гальчин (Гальчинець) зазначено, що Гальчинець знаходиться поблизу Сьомак (Siomak).
На мапі Шуберта, надрукованої згідно з регонсцировками 1867 и 1875р.р. назва російською Семаки[2]
У виданому у 1885 році статистичному збірнику Волости и важнейшие селения Европейской России назва подана як Сіомаки[3].
Географія
Село розташоване на лівому березі річки Коденка. На західній околиці села у 80-ті роки було створено штучний став. У той же час навколо села проводилась меліорація, осушувалися заболочені ділянки, будувалися канали, проводився безконтрольний випас ВРХ. Все це призвело до зміління та замулювання р. Коденка.
Ще два ставки викопано у 2010-х.
Між Сьомаками та селом Старий Солотвин праворуч від ґрунтової дороги є урочище «Вовча скеля».[4]
Історія
Перші відомості про село належать до 1593 р.
У спогадах Михайла Чайковського є свідчення часів Кодненьскої розправи 1768 р.: "Отец моей матери, Михаил Гленбоцкий, был одним из последних представителей на Волыни и Украине шляхты, занятой озорничеством и наездами.
Назначенный вместе с региментарем Стемпковским судить и карать гайдамаков Гонти и Железняка, имея в своих руках jus gladii (право жизни и смерти), он рассудил так: «если убьешь или повесишь человека, он не будет уже отрабатывать ни „панщины“, ни „даровизны“. Он поил токайским и портвейном региментаря Стемпковского, а гайдамаков по десятку и по два выпускал на свет Божий, и отправлял на слободы, чтобы они каялись в грехах, отбывая панщину во славу Божию и на пользу пана войского овруцкого. Таким образом он населил шесть сел: Солотвин, Гальчинец, Зарубинцы, Семаки, Агатовку и Раскопаную Могилу»[5].
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 208 осіб, 32 дворових господарства, існувала поштова станція[3]-тут проходила дорога з Бердичева до Житомира, яка йшла через Кодню.
У 1906 році в селі існувало 60 дворів та 369 мешканців[6].
Радянський період. Голодомор 1932—1933 р.р. ІІ світова війна
У 1932—1933 рр.село входило до складу Вінницької області. За даними сільради, у 1932—1933 рр. загинуло 6 чол., Кисилюк Текля, селянка та її троє дітей, імена невідомі, а також Ковальчук Євдоким Михайлович, Солопчук Ольга Никифорівна, причина смерті всіх– голод.[7]
У 1937 р. в зв'язку з створенням Житомирської області, с. Сьомаки у складі Гальчинецької сільради Бердичівського району переходить до Житомирської обл.
Прізвища селян, які були мобілізовані та загинули під час ІІ Світової війни, занесені на меморіал у с. Рея у загальному списку разом з жителями с. Гальчин.
Село Сьомаки було зайняте радянськими військами разом з с. Гальчин у новорічну ніч 1944 року[8].
У післявоєнний період у селі діяв колгосп, який пізніше було приєднано до хмелерадгоспу у с. Рея[9].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 249 осіб, з яких 107 чоловіків та 142 жінки.[10]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 200 осіб.[11]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 97,09 % |
російська | 1,94 % |
інші | 0,97 % |
Примітки
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom X - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl (пол) . с. 426, Том Х. Процитовано 11 листопада 2020.
- ↑ Шуберт, Федір (1867-1875). Военно-топографическая карта Российской империи. ЭтоМесто (рос) . Процитовано 26.03.19.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ КАРТА ГЕНШТАБА. КВАДРАТ М-35-70. freemap. Процитовано 20.04.2019.
- ↑ Чайковський, Михайло (1891). ЗАПИСКИ МИХАИЛА ЧАЙКОВСКОГО (САДЫК-ПАШИ) (рос) . Київ: Киевская старина, № 1. с. розд.І.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Л. А. Копійченко,В. А. Поплавська, Є. Р. Тіміряєв та ін. (2008). Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 р.р. в Україні. Житомирська обл (PDF) (укр) . Житомир: Полісся. с. 285. ISBN 978-966-655-361-7..
{{cite book}}
: Перевірте значення|isbn=
: недійсний символ (довідка); Явне використання «та ін.» у:|last=
(довідка) - ↑ Перемога у Другій світовій війні. tsdea.archives.gov.ua. Процитовано 11 листопада 2020.
- ↑ ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР : Житомирська область (1967–1973). resource.history.org.ua (укр) . Голов. ред. УРЕ АН УРСР. 1973. с. 192. Процитовано 11 листопада 2020.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.