Срібний Бір
| Срібний Бір | |
|---|---|
| |
| 55°46′49.800000100013″ пн. ш. 37°24′58.320000100012″ сх. д. / 55.78050° пн. ш. 37.41620° сх. д. | |
| Тип | neighborhood or historical district of Moscowd природна територія особливої охорони Росіїd і парк |
| Відкрито | 17 жовтня 1991 |
| Площа | 203,3 га |
| Країна |  Росія |
| Розташування | Москва |
  Срібний Бір Срібний Бір (Росія) | |
 | |
 Срібний Бір у Вікісховищі | |
Срібний Бір (рос. Серебряный Бор), Хорошо́вський лісопарк (Хорошёвский лесопарк) — лісовий масив на заході Москви, на Москві-річці, на штучному острові, утвореному каналом Хорошовського спрямлення. Сполучений з проспектом Маршала Жукова автомобільним мостом. Є популярною серед москвичів зоною відпочинку.
Це — найвідоміша ділянка лісового масиву Срібний Бір.
Початок соснового бору, відомого як Срібний Бір, знаходиться у Москві поблизу платформи Покровсько-Стрешнєво Ризького напрямку, далі повз Курчатовський інститут, островом Срібний Бір, повз Сосновку й держдачі, далі за МКАД, — Рубльово, Барвиха, Успенське — й кінець в районі міста Звенигорода.
За радянських часів до Срібного Бору відносили територію заказника Лохін острів, навпроти села Барвиха через Москву-ріку.
Існує теорія, що назву «Срібний Бір» цей сосновий ліс здобув через те, що влітку на світанку сосни у загальному масиві блищали, як начищений срібний посуд. Це явище раніше можна було спостерігати дуже чітко в районі села Барвиха (навіть були походи «вихідного дня», щоб побачити це явище), але у зв'язку з погіршенням екологічної обстановки (задимлення повітря) спостерігається вкрай рідко.
Було запропоновано виділити сосну, що зростає у Срібному Бору, в окремий підвид сосни звичайної, але не знайшлось необхідного обґрунтування[1].
Історія
Точної історії походження назви не збереглось, але у межовій грамоті періоду Смутних часів можна зустріти слова «Срібний яр»[2].
З XVII століття Срібний Бір був знаменитий своїм сосновим бором. Через півострів Срібний Бір проходив шлях на Звенигород, закритий після того, як цар Олексій Михайлович створив на території Бору місце для соколиного полювання. 1885 року за імператорським указом місцеві угіддя відвели під кінний завод. До нього приписали сотні десятків пасовищ, лісових угідь, в тому числі й 143 десятини лісу за Москвою-річкою, що мали назву Срібного Бору. У XIX столітті в Срібному Бору розміщувався артилерійський парк і стояв Фанагорійський полк. До початку XX століття там існували колонії чаплі, а у лісі гніздились соколи — ймовірно нащадки царських соколів[3].
У другій половині XX століття, одразу після Великої Вітчизняної війни, Срібний Бір став популярним місцем недільного та літнього відпочинку москвичів. На топографічній карті середини XX століття місцевість позначається як «Хорошовський срібний бір»[4].
З 1991 року Срібний Бір є пам'яткою природи регіонального значення[5]. 1995 року уряд Москви прийняв спеціальну постанову про комплексний розвиток унікального природного місця на території міста[5].
Сьогодення
З часів СРСР й донині тут знаходяться дачі високопосадовців та іноземних дипломатів. За радянських часів з двохсот тутешніх дач 11 належало МВС, 5 — КДБ, 16 — Мосраді. У різні часи тут були дачі посольських працівників Аргентини, Болгарії, Японії, Франції, Англії, Кореї, Лівану, будинки відпочинку ЦК КПРС, «Правди», МК КПРС[3].
Нещодавно тут було збудовано Живописний міст.
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Срібний Бір
- ↑ За краєзнавчими матеріалами, опублікованими на початку 1970-их років у газеті «Авангард» м. Красногорська Московської області
- ↑ Срібний Бір Старовинні околиці Москви.
- ↑ а б [1].
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 5 травня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Рішення президії Московської ради від 17.10.1991 р. № 201 «Про державні пам'ятки природи місцевого значення у м. Москві»
