Олексій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Михайлович
рос. Алексей Михайлович
церк.-слов. Алеѯі́й а҃ Мїха́иловичъ
Олексій Михайлович
Портрет Олексія Михайловича
невідомий художник, XVIII століття
Олексій Михайлович
Прапор
9-й Государ, Цар і Великий князь всієї Русі
Прапор
14 липня 1645 — 29 січня 1676
Співправитель: Олексій Олексійович (1656-1670)
Попередник: Михайло I Федорович
Спадкоємець: Дмитро Олексійович (1648-1649);
Олексій Олексійович (1654-1670);
Федір Олексійович (1670-1676)
Наступник: Федір III Олексійович
 
Народження: 19 (29) березня 1629(1629-03-29)
Москва, Московське царство[1]
Смерть: 29 січня (8 лютого) 1676(1676-02-08) (46 років)
Москва
Похований: Архангельський собор
Громадянство: Московське царство
Віросповідання: православна церква
Династія: Романови
Батько: Михайло I Федорович
Мати: Стрешнєва Євдокія Лук'янівнаd[2]
У шлюбі з: Милославська Марія Іллівна[3] і Наришкіна Наталія Кирилівна[3][4][…]
Діти: Федір, Софія, Іван, Петро, Наталя
Автограф: Автограф царя Алексея Михайловича Сытин 3века 1912.jpg
Монограма: Монограма

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

Олексій Михайлович Романов (19 (29) березня 1629(16290329) — 29 січня (8 лютого) 1676) — другий московський цар (1645—76) з династії Романових. Батько Петра І . Повний титул: «Божою милістю Великий Государ, Цар і Великий князь, всієї Великої й Малої, й Білої Росії самодержець, і багатьох держав і земель Східних і Західних, і Північних отчич і дідич, і спадкоємець, і государ, і власник» (рос. Божиею милостью Великий Государь Царь и Великий князь, всея Великия и Малыя и Белыя Росии самодержец, и многих государств и земель Восточных и Западных и Северных отчич и дедич и наследник и государь и обладатель).

Правління[ред. | ред. код]

Прижиттєвий портрет Олексія Михайловича, «Великого князя Московського», 1664

За царювання Олексія Михайловича державний устрій Московської держави став набирати характеру абсолютизму. Соборне уложення 1649 року остаточно закріпачувало селян та розширювало права дворянства і купецтва[6], Церковна реформа патріарха Никона (1666) викликала розкол Московської церкви (поява «старообрядництва») та жорстоку церковно-релігійну боротьбу. Зовнішня політика Московського царства за Олексія Михайловича відзначалась активною експансією щодо сусідніх народів та країн, уклав Переяславський договір 1654 з Україною. Порушуючи умови договору, ще за життя Богдана Хмельницького намагався здійснити ряд заходів, спрямованих на обмеження державних прав України.

У 1654—1656 і 1660—1667 роках вів війну з Річчю Посполитою. Зайнявши за допомогою козацьких полків всю Білорусь і Литву, припинив дальші воєнні дії, які мали завершитись повним вигнанням шляхти Речі Посполитої з українських земель. Сподіваючись стати королем Речі Посполитої і нехтуючи інтересами України, уклав Віленське перемир'я 1656 року[7] В результаті Андрусівського перемир'я 1667 та «Вічного миру» 1686, Річ Посполита й Московське царство розділили між собою Україну по Дніпру, Київ дістався Москві. Війна зі Швецією (1656-58) за вихід до Балтійського моря закінчилася невдачею.

Протягом 1670-х велися війни з Кримським ханством та Османською імперією, в яких Московії не вдалося пробитись до Чорного моря. Постійні воєнні дії та погіршення становища населення викликали бунти та повстання (1648 та 1662 у Москві, 1650 у Пскові і Новгороді, 1670–1671 під проводом Степана Разіна на Дону, Поволжі та півдні Московської держави), які були жорстоко придушені.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118501909 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. К. Б.—Р. Алексей Михайлович // Русский биографический словарьСПб: 1900. — Т. 2. — С. 23–35.
  3. а б Алексей Михайлович // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 417–420.
  4. Н. У. Алексей Михайлович // Энциклопедический лексиконСПб: 1835. — Т. 1. — С. 491–495.
  5. Наталья Кирилловна // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXa. — С. 673–674.
  6. Соборное уложение// в кн.: Собрание узаконений русского государства. Издание Е. П. Карновича. Том 1. Царствование Алексея Михайловича с 1649 по 1676 год. — Спб., 1874.
  7. «Віленське перемир'я 1656» на сайті Інституту історії України НАНУ

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]