Попов Леонід Ілліч
Леонід Ілліч Попов | |
---|---|
рос. Леонид Ильич Попов | |
Народився | 19 червня (2 липня) 1905 Рогачов, Воронезька область |
Помер | 18 листопада 1943 (38 років) Житомирська область |
Громадянство | СРСР |
Національність | росіянин |
Діяльність | військовослужбовець |
Учасник | німецько-радянська війна |
Військове звання | молодший сержант |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Леонід Ілліч Попов (рос. Леонид Ильич Попов; 19 червня (2 липня) 1905, Рогачов — 18 листопада 1943) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни навідник гармати 2-ї батареї 1010-го артилерійського полку 241-ї стрілецької дивізії 27-ї армії 1-го Українського фронту, молодший сержант.
Народився 19 червня (2 липня) 1905 року в селі Рогачов (нині Новоусманского району Воронезької області) в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б). Закінчив чотири класи сільської школи.
У 1941 році призваний до лав Червоної Армії. У боях радянсько-німецької війни з листопада 1941 року. Воював на Воронезькому і 1-му Українському фронтах. Був поранений.
18 листопада 1943 року при відвоювання Житомирської області молодший сержант Л. І. Попов загинув у бою. Похований у селі Соловіївка Брусилівського району Житомирської області.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за мужність і відвагу, проявлені в боях на Лівобережній Україні молодшому сержанту Попову Леоніду Іллічу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[1].
Нагороджений орденом Леніна (10 січня 1944; посмертно).
У місті Коростишеві Житомирської області на Алеї Героїв Л. І. Попову встановлено погруддя.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
- Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., Киев, 1985