Бача-базі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Портрет бачі. Василь Верещагін

Бача-базі (перс. بچه‌بازی, буквально означає «Грати з хлопчиками»[1]) — вид сексуального рабства і дитячої проституції[2], що залучає хлопчиків допубертатного віку у виконання еротичних танців в жіночому образі перед клієнтами, які можуть також «купити» виконавця для сексуального задоволення[3]. Основні регіони поширення «бача-базі» — Афганістан і Пакистан[3][4]. В Афганістані бізнес з продажу бача-базі розцвів після падіння режиму Талібан на початку 2000-х років, багато чоловіків тримають бача-базі як показник достатку і статусу[1][5][6]. Ця практика незаконна[7] і офіційно не існує[1], хоча в реальності широко поширена; багато замовників-військові командири[5][8], а поліцейські часто є співучасниками[9][10].

Член афганського парламенту Абдулхабір Учкун в інтерв'ю Бі-бі-сі повідомив, що кількість бача-базі останнім часом зростає[1] . Спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань дитинства і збройних конфліктів випустила в 2009 році звернення, в якому закликала покінчити з практикою насильства над хлопчиками[11][12] .

Наджібулла Кураіші, афганський журналіст і режисер, за підтримки Королівського товариства сприяння мистецтвам зняв документальний фільм, який вийшов на телебаченні в рамках документального серіалу Frontline 20 квітня 2010.

Станом на 2020 рік, бача-базі продовжує практикуватися[13][14].

Історія

Практика «бача-базі» з'явилася в регіоні давно[11]: у IX або X столітті[3].

До Першої світової війни вона була більш поширена, особливо на півночі Афганістану, а потім значною мірою скоротилася, принаймні у великих містах; історик танцю Ентоні Шей вважає, що причина, по якій це сталося — несхвалення колоніальної влади: Російської імперії, Британської імперії і Франції, а також постколоніальних еліт, що поділяють європейські цінності[15]. Кілька західних мандрівників, які бували в Центральній Азії, повідомляли про бача-базі. З 1872 по 1873 роки в Туркестані проживав Юджин Скайлер, дипломат і мандрівник. Він зазначав, що хлопчиків вчать танцювати як танцівниць. Він вважав, що танці аж ніяк не розпусні, хоча часто непристойні. До цього моменту вже було деяке невдоволення влади практикою бача-базі. В кінці XIX століття найбільшу популярність танцюючі хлопчики здобули в Бухарі і Самарканді, а в роки Кокандського ханства публічне виконання танців було заборонено. В Ташкенті бача-базі процвітали до епідемії холери в 1872 році: мулли тоді заборонили ці танці як такі, що суперечать Корану і звернулися з проханням до російської влади, яка наклала офіційну заборону на рік. Скайлер повідомляє також про те, що «бача» поважають і вважають найбільшими співаками і артистами.

Бача. Фотографія Олександра Л. Куна, 1865—1872
Ансамбль з бачою в південній частині Центральної Азії, 1865—1872 рр. Музиканти грають на нагарі, сорні дойрі

Художник Василь Верещагін описує ці звичаї в своїх записках «З подорожі по Середній Азії»:

Найцікавіша, хоча неофіційна і не всім доступна частина вистави починається тоді, коли офіційна, тобто танець і спів, закінчилася. Тут починається частування батчі, триваюче досить довго — частування дуже дивне для мало знайомого з тубільними звичаями. Входжу я в кімнату під час однієї з таких закулісних сцен і застаю таку картину: біля стіни важливо і гордо сидить маленький бача; високо задерши свій носик і примруживши очі, він дивиться кругом гордовито, з усвідомленням своєї гідності; від нього вздовж стін, по всій кімнаті, сидять, один біля іншого, піджавши ноги, на колінах, сарти різних видів, розмірів і віку — молоді і старі, маленькі і високі, тонкі і товсті — все, вткнувши лікті в коліна і можливо зігнувшись, розчулено дивляться на бачу; вони стежать за кожним його рухом, ловлять його погляди, прислухаються до кожного його слова. Щасливець, якого хлопчисько удостоїть своїм поглядом і ще більш словом, відповідає самим шанобливим, підлеслевим чином, скорчивши попередньо з обличчя, та й всієї фігури вид цілковитого нікчеми і зробивши бату (рід вітання, що складається в смиканні себе за бороду), додаючи постійно, для більшого поваги, слово «таксир» (государ). Кому випаде честь подати що-небудь бачі, чашку чаю або що-небудь інше, той зробить це не інакше як поповзом, на колінах і неодмінно зробивши попередньо бату. Хлопчик приймає все це як щось належне, йому належне, і ніякої подяки висловлювати за це не вважає себе зобов'язаним[16] .

Після того як бача-базі виростав і ставав занадто дорослим для того, щоб танцювати, його патрон часто допомагав йому з роботою[17] .

У 1909 році два «бача-базі» виступали разом з іншими виконавцями на Центральноазіатській сільськогосподарській, промисловій та науковій виставці в Ташкенті . Помітивши інтерес і сміх публіки, кілька місцевих дослідників записали слова пісень, які виконували бача-базі з Маргеланського повіту . Пісні потім були опубліковані «сартською мовою» (узбецькою) разом з перекладом на російську .

Матеріали етнографічних експедицій свідчать, що явища бача-базі відзначалися на території радянської Середньої Азії ще й в кінці 1920-х — початку 1930-х років[18] .

Дослідження 2011 року, проведене в Пакистані, було направлено на з'ясування загальних рис пакистанської практики «бача-базі» і узбецької, описаної в 1970-х роках Інгеборг Балдауф[19] .

Сучасний стан

Частково явище бача-базі викликано суворістю афганських звичаїв щодо спілкування між статями[20] : чоловікові заборонено говорити з жінкою, яка не є близькою родичкою, до того як він зробить їй пропозицію про весілля[21] . В Афганістані поширене прислів'я «жінки для дітей, хлопчики для задоволення»[21][22] [5], тому бача-базі можуть жити разом зі своїми «господарями» навіть після одруження останніх [5] .

У період правління Талібану бача-базі були суворо заборонені через гомосексуальний підтекст і виконання забороненої талібами музики [23], однак після падіння їхнього режиму традиція знову розцвіла, і на весіллях на півночі країни бача-базі присутні дуже часто[24] . Для танців обирають привабливих хлопчиків з 11 років[25], а для виступів їх наряджають в жіночий одяг і підкладають фальшиві груди [5][1] . Після досягнення 19 років бача-базі зазвичай звільняють, після чого вони можуть вести життя звичайного чоловіка, хоча стигма професії залишається з ними назавжди[24] . Найчастіше танцювати на публіку починають бідні й відкинуті своїми сім'ями хлопчики, наприклад, ті які зазнали насилля[24] [23] [5], а також продані своїми сім'ями [23] .

Висвітлення в ЗМІ

Афганський журналіст Наджібулла Кураіші зняв документальний фільм The Dancing Boys of Afghanistan («Танцюючі хлопчики Афганістану»), показаний у Великій Британії в березні 2010 року, а в США — в квітні[6] . Журналіст The Huffington Post Ніколас Грем назвав фільм одночасно чаруючим і лякаючим[26] . Фільм отримав приз Amnesty International UK Media Awards[en] за кращий документальний фільм в 2011 році[27] .

Революційна асоціація жінок Афганістану випустила офіційну заяву, що засуджує бача-базі[28] . Міністерство оборони США найняло соціолога і військову дослідницю Анну-Марію Кардіналлі для дослідження бача-базі, оскільки патрулі часто натрапляли на літніх чоловіків, які йшли за руку з привабливими хлопчиками. Британські солдати виявили, що чоловіки намагалися «приголубити» їх, чого солдати не зрозуміли[21] .

У романі і фільмі «Той, що біжить за вітром» один з героїв змушений стати секс-рабом високопоставленого талібського чиновника, який до того ґвалтував батька хлопчика.

У грудні 2010 року WikiLeaks опублікувала дані, пізніше підтверджені Анною-Марією Кардіналлі [29], про те, що іноземні підрядники Дайнкорп[en] витрачали гроші на бача-базі. Міністр закордонних справ Афганістану Мохаммад Ханиф Атмар[en] зажадав від американських військових проконтролювати Дайнкорп, однак посольство США заявило, що це «неможливо з юридичних причин»[7] .

У 2011 році BBC World Service в передачі «Документальне кіно» звернула увагу на зростання кількості випадків появи бача-базі[30] .

У 2015 році газета The New York Times повідомила, що американські солдати, службовці в Афганістані, були проінструктовані своїми командирами ігнорувати сексуальне насильство над дітьми, що здійснюється афганськими силами безпеки, за винятком тих випадків, «коли зґвалтування використовується як зброя війни». Американські солдати були проінструктовані стояти осторонь; у деяких випадках, навіть коли їх афганські союзники знущалися над хлопчиками на військових базах, згідно з інтерв'ю та судовим протоколам. Але американських солдатів дедалі більше турбувало, що, замість того, щоб позбавлятися від педофілів, військові озброювали їх проти талібів і призначали поліцейськими комендантами в селах, майже не перешкоджаючи насильству над дітьми[31][32] .

Згідно з доповіддю, опублікованою в червні 2017 року, американські військовики повідомили про 5753 випадки «грубих порушень прав людини» афганськими військами, багато з яких були пов'язані із сексуальним насильством[33] . Згідно з The New York Times, за американським законом після подібних дій військова допомога повинна перестати надаватися, але цього ніколи не відбувалося. Офіцер спецназу США, капітан Ден Куїнн, був звільнений від командування в Афганістані після сварки з командиром афганського ополчення, який тримав хлопчика в сексуальному рабстві[34] .

У ЗМІ стабільно висвітлюються випадки бача-базі, в тому числі протягом 2016 і 2017 років[35] .

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д Qobil, Rustam (7 вересня 2010). The sexually abused dancing boys of Afghanistan. Би-би-си. Процитовано 10 лютого 2014.
  2. ↑ «Boys in Afghanistan Sold Into Prostitution, Sexual Slavery», Digital Journal, Nov 20, 2007
  3. ↑ а б в Winterdyk, 2011.
  4. ↑ Musa Khan Jalalzai. Child Sex, Bacha Bazi and Prostitution in Afghanistan. — LAP Lambert Academic, 2011. — ISBN 9783845473611.
  5. ↑ а б в г д е Cook, 2012.
  6. ↑ а б «The Dancing Boys of Afghanistan», PBS Frontline TV documentary, April 20, 2010.
  7. ↑ а б Boone, Jon (2 грудня 2010). Foreign contractors hired Afghan 'dancing boys', WikiLeaks cable reveals. The Guardian. London.
  8. ↑ Afghan boy dancers sexually abused by former warlords. Рейтер. 18 листопада 2007. Процитовано 24 листопада 2007.
  9. ↑ Quraishi, Najibullah Uncovering the world of «bacha bazi» at The New York Times April 20, 2010
  10. ↑ Bannerman, Mark The Warlord's Tune: Afghanistan's war on children at Australian Broadcasting Corporation February 22, 2010
  11. ↑ а б Coomaraswamy, Radhika Promotion and Protection of the Rights of Children at United Nations General Assembly, October 14, 2009
  12. ↑ Robin M. Chandler, Linda K. Fuller, Lihua Wang. Women, War, and Violence: Personal Perspectives and Global Activism. — Palgrave Macmillan, 2010. — ISBN 9780230111974.
  13. ↑ Bacha bazi: the scandal of Afghanistan’s abused boys. The Week. 29 січня 2020. Процитовано 16 квітня 2020.
  14. ↑ Afghanistan must end the practice of bacha bazi, the sexual abuse of boys. European Interest. 25 грудня 2019. Процитовано 16 квітня 2020.
  15. ↑ Shay, Anthony. The Male Dancer in the Middle East and Central Asia. Процитовано 7 липня 2008.
  16. ↑ https://books.google.ru/books?id=lhH6AgAAQBAJ&dq=Батча+Верещагин&hl=ru&source=gbs_navlinks_s Очерки, наброски, воспоминания В. В. Верещагина: с рисунками: Типография Министерства путей сообщения (А. Бенке), 1883.
  17. ↑ Schuyler, Eugene, Turkistan: Notes of a Journey in Russian Turkistan, Khokand, Bukhara and Kuldja (London: Sampson, Low, Marston, Searle & Rivington) 1876, Vol.I pp 132-3
  18. ↑ В. А. Прищепова. ЦЕНТРАЛЬНАЯ АЗИЯ В ФОТОГРАФИЯХ РОССИЙСКИХ ИССЛЕДОВАТЕЛЕЙ (ПО МАТЕРИАЛАМ ИЛЛЮСТРАТИВНЫХ КОЛЛЕКЦИЙ МАЭ РАН)
  19. ↑ Jan Willem de Lind van Wijngaarden & Bushra Rani (2011): Male adolescent concubinage in Peshawar, Northwestern Pakistan, Culture, Health & Sexuality, 13:9, 1061—107
  20. ↑ Robert Brenton Betts. The Sunni-Shi'a Divide: Islam's Internal Divisions and Their Global Consequences. — Potomac Books, 2013. — ISBN 9781612345239.
  21. ↑ а б в Brinkley, Joel Afghanistan's dirty little secret at San Francisco Chronicle August 29, 2010
  22. ↑ Jeanette Windle. Freedom's Stand. — Tyndale House Publishers, 2011. — С. 170. — ISBN 9781414360584.
  23. ↑ а б в Fernando, 2013.
  24. ↑ а б в Ghaith Abdul-Ahad. The dancing boys of Afghanistan.
  25. ↑ Janie L. Leatherman. Sexual Violence and Armed Conflict. — John Wiley & Sons, 2013. — ISBN 9780745658353.
  26. ↑ Graham, Nicholas (22 квітня 2010). 'Dancing Boys Of Afghanistan': Bacha Bazi Documentary Exposes Horrific Sexual Abuse Of Young Afghan Boys (VIDEO). The Huffington Post. Процитовано 3 липня 2010.
  27. ↑ Amnesty announces 2011 Media Awards winners. Amnesty International UK (AIUK). 24 травня 2011. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 10 січня 2013.
  28. ↑ Some Afghan Men Form Sexual Relationships With Young Boys
  29. ↑ Cardinalli, 2013.
  30. ↑ The Documentary: Afghanistan's Dancing Boys. BBC World Service. BBC. 23 березня 2011. Процитовано 14 січня 2013.
  31. ↑ Goldstein, Joseph (20 вересня 2015). U.S. Soldiers Told to Ignore Sexual Abuse of Boys by Afghan Allies. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 січня 2018.
  32. ↑ Board, The Editorial (21 вересня 2015). Ignoring Sexual Abuse in Afghanistan. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 січня 2018.
  33. ↑ Child Sexual Assault in Afghanistan:Implementation of the Leahy Laws and Reports of Assault by Afghan Security Forces (PDF). Special Inspector General for Afghanistan Reconstruction. 2017-06.
  34. ↑ Nordland, Rod (23 січня 2018). Afghan Pedophiles Get Free Pass From U.S. Military, Report Says. The New York Times. Процитовано 23 січня 2018.
  35. ↑ Palin, Megan (27 лютого 2017). Bacha Bazi: Young boys forced to dress as women and dance before being sexually abused by rich men. news.com.au. Процитовано 20 липня 2017.

Література

  • Mondloch, Chris. " Bacha Bazi: An Afghan Tragedy " Foreign Policy . Monday 28 October 2013.
  • John Winterdyk, Benjamin Perrin, Philip Reichel. Human Trafficking: Exploring the International Nature, Concerns, and Complexities. — CRC Press, 2011. — ISBN 9781439820360.
  • AnnaMaria Cardinalli. Crossing the Wire: One Woman's Journey into the Hidden Dangers of the Afghan War. — Open Road Media, 2013. — ISBN 9781480410558. of the Afghan War AnnaMaria Cardinalli. Crossing the Wire: One Woman's Journey into the Hidden Dangers of the Afghan War. — Open Road Media, 2013. — ISBN 9781480410558.
  • Chandi Fernando, Michel Ferrari. Handbook of Resilience in Children of War. — Springer, 2013. — С. 115. — ISBN 9781461463757.
  • John L. Cook. Afghanistan: The Perfect Failure. — Xlibris Corporation, 2012. — С. 96. — ISBN 9781479720705.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бача-базі&oldid=34379588