Метрополітен-опера

театр Метрополітен-опера англ. Metropolitan Opera House англ. Metropolitan Opera
Вхід до театру
Вхід до театру
40°46′22.000000099994″ пн. ш. 73°59′3.0000001000007″ зх. д.
Країна	США
Місто	Нью-Йорк
Місце	Метрополітен-опера
Адреса	30 Lincoln Center Plaza
Власник	Metropolitan Opera Association
Місткість	3,800
Тип	оперний театр
Відкрито	16 вересня 1966
Керівництво	Peter Gelbd
metopera.org
Нагороди	премія Пібоді International Opera Awards
Ідентифікатори і посилання
Метрополітен-опера у Вікісховищі

Метропо́літен-о́пера (англ. Metropolitan opera) — провідний театр в США, один з центрів світової музичної культури.

Відкритий у Нью-Йорку 1883 року на кошти акціонерного товариства «Метрополітен гаус-компані» (архітектор Дж.-К.Кейді). Першою виставою театру стала опера «Фауст» Шарля Гуно, що відбулася 22 жовтня того ж року.

Метрополітен-опера — єдиний в США постійний оперний театр. Хор, оркестр і допоміжні колективи стабільні. Солістів і диригентів запрошують на сезони або на певні вистави. З 1910 опери виконуються мовою оригіналу. З 1966 працює в новому приміщенні в Лінкольнівському центрі виконавської майстерності. В театрі виступали українські співаки Бела Руденко, Анатолій Солов'яненко, Інна Бурська, Андрій Добрянський, Іванна Мигаль, Людмила Монастирська та інші. Художником театру був Владислав Клех

На сцені Метрополітен-опера виступали також світові диригенти, такі як: Бернстайн, Вальтер, Караян, Лайнсдорф, Мітропулос, Стоковський, Гергієв та інші.

З 1975 року незмінним диригентом є Джеймс Ливайн.

Також співати на сцені Метрополітен-опера мали змогу такі відомі співаки: Альбані, Сембріх, Імс, Мелба, Галлі-Курчі, Дестінова, Джильї, Мельхіор, Пінца, Руффо, Тіббет, Флагстат, Варні, Стібер, Такер, Бастіаніні, Гоббі, Каллас, Гедда, Гяуров, Дель Монако, Домінго, Кабальє, Лондон, Нільсон, Паваротті, Прайс, Сазерленд, Сілс, Скотто, Тебальді, Шварцкопф, Литвин, Шаляпін, Вишневська, Бієшу, Горчакова, Бородіна, Раутіо, Лейферкус, Чернов, Абразаков, Нетребко, Хворостовський, Лілі Чукасян.

Серед найвідоміших постановок можна виділити такі: Пуччіні «Дівчина з Сходу», «Турандот», цикл одноактних опер «Триптих», опери Гранадоса «Гойескі», опера Берга «Войцек», опера Моцарта «Чарівна флейта», опера Берліоза «Троянці», опера Массне «Манон Леско» та інші.

Театр зустрічав прем'єри вистав американських композиторів Барбера, Гласса, Д.Коліряно.

Керували театром такі визначні постаті:

• З 1908-35 р. директором був Гатті-Казацца
• 1908-15 р. посаду художнього керівника займав Артуро Тосканіні
• 1950-72 р. керівник Бінг
• 1975-85 р. директором був Е. Блісс
• З 1990 р. посаду директора займав Вольпе
• З 1972-75 р. директор Кубелік
• З 1975 р. директор Джеймс Ливайн

Будівля опери

Компанія «Метрополітен Опера» була заснована в 1880 році і розташовувалася в будівлі оперного театру, збудованого архітектором Клівлендом Кейді на Бродвеї. Пожежа 27 серпня 1892 року істотно пошкодила будівлю. Після відновлювальних робіт опера знову відкрилася, і будівля використовувалася аж до 1966 року, коли керівництво компанії вирішило перенести оперний театр на нове місце.

У 1966 році будівлю було знесено.

У вересні 1966 року компанія переїхала в нову будівлю в Лінкольновському центрі виконавських мистецтв на Манхеттені разом з дванадцятьма іншими організаціями.

Глядацька зала розрахована на 3 900 місць. Крім основної сцени є три допоміжні. Стіни вестибюля прикрашені монументальними фресками Марка Шагала. Ці фрески недавно були продані в приватні руки, але з умовою, що їх місцезнаходження не зміниться. Так що продаж була суто номінальною, умовної, більш схожою на матеріальну допомогу.

Чудовий завісу Метрополітен-опери важить кілька сотень кілограмів і прикрашений шиттям з чистого шовку і блискітками. Устаткування сцени виготовлено німецькою фірмою «Геррітсен» з Умкірх під Фрайбургом.

Архітектура опери та внутрішній інтер'єр

Метрополітен-опера знаходиться в Лінкольновському центрі виконавських мистецтв на Манхеттені (скорочено Лінкольн-центр) - в комплексі, який об'єднує 12 будівель, призначених для проведення культурно-мистецьких заходів.

Автором проекту є американський архітектор Уоллес Кей Харрісон. Це пятіарочное спорудження в неоітальянском стилі прекрасно гармонує з архітектурою всього комплексу. Будівля (не в приклад як і раніше на Бродвеї) відрізняється чудовою акустикою.

Основна сцена - 80 футів, обладнання для якої виготовили німецькі майстри (фірма «Геррітсен», комуна Умкірх, ФРН). Є і дві додаткові сценічні майданчики. Оркестрова яма вміщує 110 музикантів, але під час балетних вистав вона зменшується і додається ще один ряд - тридцять п'ятий. Величезний зал для глядачів у п'ять ярусів розрахований на 3900 місць. Його оздоблення вражає багатством: стеля покрита сухозлітним золотом, 11 кришталевих люстр в стилі модерн створюють чудову освітленість, що дозволяє бачити те, що відбувається на сцені навіть з найдальших точок. Ще одна візитна картка знаменитого театру - розкішний завісу, що важить кілька сотень кілограмів. Він розшитий золотом і чистим шовком.

Фойє Метрополітен-опери прикрашено знаменитими фресками Марка Шагала. Їх розмір 9 на 11 метрів, вони добре видно з вулиці через величезні аркові вікна. Цікаво, що ці твори були продані приватній особі за 20 мільйонів доларів, з умовою, що вони будуть перебувати в будівлі театру, тобто покупка більше нагадує меценатську допомогу. У вестибюлі розміщені скульптури роботи Арістіда Майоля і Вільгельма Лембрука. Тут же можна подивитися портрети знаменитих артистів.

Історія балету

На відміну від більшості оперних театрів Метрополітен-опера не мала стійких традицій хореографічного мистецтва. Театр був заснований в період загального застою балетного мистецтва, що позначилося і в наступні періоди існування його балетної трупи.

Довгий час трупа брала участь головним чином в оперних спектаклях і підтримувалася завдяки європейським гастролерів. Тут виступали датська танцівниця А. Жене (з 1908), італійки. Р. Галлі і Ч. Форнаролі, російські артисти А. П. Павлова і М. М. Мордкин (1910-20-і рр.) Та ін.

У 1919 за участю Галлі і А. Р. больма було поставлено балет «Петрушка». У 1911 на сцені Метрополітен-опери проходили виступи балетної трупи артистів російських імператорських театрів, в числі яких були Мордкин, Е. В. Гельцер, Л. В. Лопухова, А. Е. Волініна.

У 1915-16 тут гастролювала трупа «Російський балет» Дягілєва Виступи російських артистів, їх балетні постановки ( «Сон маркізи» на музику Моцарта, 1921, балетмейстери Больм і М. М. Фокін) сприяли пробудженню інтересу у американського глядача і театральних підприємців до балетного мистецтву.

У 20-30-х рр. в Метрополітен-опері працювали різні балетмейстери, головним чином з Європи, не надали будь-якого впливу на формування її балетної трупи. Значним був лише короткий період діяльності Дж. Баланчина (1935-36, котре поставило в числі інших танці в опері «Орфей і Еврідіка» Глюка).

У 1951-58 і 1965-66 колективом керував З. Солов; серед його вистав: «Мадемуазель Фіфі» Лажарта (1958); «Вітторіо» на музику Верді і «Суаре» на музику Россіні - Бріттена (обидва - 1955). Балети ставили також Б. Г. Романов (1938-42 і 1945-1950) і А. Тюдор (1950-51, 1958-59).

Балетна школа Метрополітен-опери (заснована в 1909), очолювана в 60-х роках М. фарби і Тюдором, в 1968 закрилася. З кінця 30-х років на сцені Метрополітен-опери постійно проходили гастролі американських і зарубіжних труп «Балі рюс де Монте-Карло», «Американ балі тіетр», «Оріжіналь балі рюс», Великого театру і Театру ім. Кірова.

Від Вагнера до Чайковського

На початку роботи в театрі йшли переважно постановки Вагнера. В першу чергу Мет зобов'язаний цим диригенту Дамрош, керівнику німецької трупи театру з 1984 по 1991 рік. Трохи пізніше, в 1908-1910 тут працював Густав Малер. Саме він поставив на сцені Мета першу російську оперу - їй стала «Пікова дама» Чайковського. У 1908 році художнім керівником театру був призначений знаменитий Артуро Тосканіні. Після Метрополітен-опери він пішов до міланського театру Ла Скала, один з найзнаменитіших оперних театрів світу. Саме при Тосканіні в нью-йоркській опері почалася традиція постановки творів мовою оригіналу. Заповіти італійського диригента виконуються в театрі і до цього дня.

Афроамериканці на сцені опери

У XX столітті Мет вважалася однією з провідних оперних сцен світу поряд з Ла-Скалою та Віденською оперою. Особливу сторінку в історії театру відкрив прихід диригента Бінга. Метрополітен-опера ставала все популярнішим і популярнішим, в тому числі завдяки тому, що Бінг першим ризикнув запросити на сцену афроамериканських солістів.

Першовідкривачем стала Марина Андерсон, знаменита американська оперна співачка, яка виконує музику Баха, Шуберта, Верді, а також духовну музику в стилі спірічуелс. На сцені Метрополітен-опери вона з'явилася в 1995 в ролі Ульріки в опері «Бал-маскарад» Верді.

Новий дім на Лінкольн - центрі

1966 році став переломним моментом для Метрополітен-опери. Стара будівля на Бродвеї вирішили знести, а сам театр переїхав в будівлю Лінкольн-центру. Свій переїзд театр відсвяткував світовою прем'єрою опери «Антоній і Клеопатра» Семюеля Барбера. Новий будинок Мета, Лінкольн-центр - справжній острів культури і мистецтв. Крім Мета тут розташовані також трупа Нью-Йоркського балету, Нью-Йоркський філармонічний оркестр, Джазовий центр, Нью-Йоркська публічна бібліотека виконавських мистецтв і багато іншого.

Спонсорував створення цього центру Рокфеллер, частина грошей він виклав з власної кишені. І він не поскупився: наприклад, вестибюль будівлі театру прикрашають фрески Марка Шагала! А розкішний завісу, вагою в кілька сотень кілограмів, прикрашений шиттям з чистого шовку і блискітками.

Джерела і посилання

• офіційний сайт
• Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
• http://www.belcanto.ru/met.html