Фауст (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Фауст» на сцені оперної студії Національної музичної академії України. Кінець другої дії, смерть Валентина.

«Фауст» — опера Шарля Ґуно в п'яти актах з прологом і балетними сценами. Написана на лібрето Жюля Барб'є (Jules Barbier) і Мішеля Карре за першою частиною однойменної драми Гете.

Перша постановка відбулася в Парижі в «Театрі лірік» (Théatre-Lyrique), 19 березня 1859 року, остаточна редакція була поставлена в Парижі в театрі «Гранд-Опера», 3 березня 1869 року.

Характеристика[ред.ред. код]

У центрі уваги композитора виявилася не драма думки і почуття Фауста, а доля Маргарити (тому в Німеччині оперу раніше було прийнято називати її ім'ям). У лібрето не тільки були опущені багато сцен і персонажів, але й видозмінені характери. Так, наприклад, образ веселуна Зібеля в опері наділено ліричними властивостями. Музика «Фауста» мелодійно багата, їй властиві рельєфність, виразність, помітна театральність, контрастність образів, мальовничість фону і перш за все — проникливий ліризм.


Дійові особи[ред.ред. код]

Ф. І. Шаляпін у ролі Мефистофеля (1916)
Партія Голос Виконавець на прем'єрі,
19 березня 1859
(диригент Адольф Делоффр)
Виконавець на прем'єрі остаточної редакції,
3 березня 1869
Фауст Тенор Жозеф Барбо
Мефістофель Бас Еміль Баланко
Маргарита Сопрано Марі Міолан-Карвальо
Валентин Баритон Рейно
Вагнер Бас М. Сібо
Зібель Мецо-сопрано Февр
Марта Мецо-сопрано або контральто Дюкло
Студенти, солдати, городяни, діти, простолюд


Лібрето[ред.ред. код]

Місце: Німеччина: Час: 16 століття

Дія 1[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1 і 2 дія, постановка Київської опери, 1993 рік

Кабінет Фауста

Фауст, старіючий учений, доходить висновку, що його вчення марне й змусило його пропустити життя і любов (Rien! En vain j'interroge). Двічі він випити отруту, але щоразу зупиняється, коли чує хор. Він проклинає науку і віру, і просить заступництва пекла. З'являється Мефистофель (дует: Me voici) і, з привабливим зображенням Маргарити за прядкою, спонукає Фауста скористатися послугами Мефістофеля в обмін за майбутнє перебування у Пеклі. Колба з отрутою перетворюється на еліксир молодості, учений перетворюється на молодого чоловіка й відправляється з Мефістофелем у подорож.

Дія 2[ред.ред. код]

Біля міських воріт

Хор студентів, солдатів і жителів села співають застільну пісню (Vin ou Bière). Валентин, відправляючись на війну зі своїм другом Вагнером, довірити турботу про свою сестру Маргариту своєму юнацькому другу Зібелю (O sainte médaille … Avant de quitter ces lieux). З'являється Мефістофель, він забезпечує присутніх вином і співає пісню про Золоте теля (Le veau d'or, відома також як «арія зі свистом»). Мефістофель неґречно згадує Маргариту, і Валентин намагається вдарити його мечем, але той розчиняється в повітрі. Валентин і друзі розуміють, що мають справу з нечистою силою (chorus: De l'enfer). Між тим Мефістофель і Фауст приєднуються до танців (Ainsi que la brise légère). З'являється Маргарита і Фауст виявляє своє захоплення нею, але вона відмовляється від руки Фауста.

Дія 3[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 3 і 4 дія, постановка Київської опери, 1993 рік
Сад Маргарити, репродукція Charles-Antoine Cambon і Joseph Thierry

Сад Маргарити

Закоханий у Маргариту Зібель лишає їй букет (Faites-lui mes aveux). Фауст посилає Мефістофеля в пошуках подарунка для Маргарити і співає каватину (Salut, demeure chaste et pure) ідеалізуючи Маргариту як чисте дитя природи. Мефістофель приносить коробку з вишуканими ювелірними виробами і ручне дзеркало й залишає його на порозі Маргарити, поруч з квітами Зібеля. Входить Маргарита, згадуючи про зустріч із Фаустом у міських воріт, і співає сумну баладу (Il était un roi de Thulé). Марта, сусідка Маргарити, зауважує коштовності і каже, що їх певно приніс шанувальник. Маргерита приміряє коштовності й захоплюється тим, як вони їх пасують, співаючи арію (Ah! je ris de me voir si belle en ce miroir). Мефістофель і Фауст приєднуються до жінок в саду. Маргерита дозволяє Фаусту поцілувати її (Laisse-moi, laisse-moi contempler ton visage), але на тому просить піти його геть. Між тим, повертаючись додому вона зітхає про швидке прощавання, і Фауст, чуючи її зітхання повертається до неї. Пильне око Мефістофеля і його зловісний сміх видають, що Фауст з Маргаритою провели час пречудово.

Дія 4[ред.ред. код]

Кімната Маргарити / Площа перед її будинком / Собор

[Примітка: Сцени 4 дії іноді даються в іншому порядку або скорочуються.][1]

Маргарита молиться в соборі, сценограф — Камбон

Маргарита народила дитину від Фауста, але була покинута ним і стала ізгоєм суспільства. Вона співає арію біля прядки (Il ne revient pas). Біля неї — Зібель. Надалі сцена показує площу перед будинком Маргарити. Валентин повертається з війни під військовий марш (Deposons les armes і Gloire immortelle de nos aïeux). Зібель просить Валентину пробачити Маргариту. Валентин прямує до її хати. У цей час з'являються Фауст і Мефістофель, і Мефістофель, думаючи, що вдома лише Маргарита, співає глузливу бурлеску (Vous qui faites l'endormie). Валентин виходить з хати, тепер знаючи, що саме Фауст негідно вчинив з його сестрою. Він б'ється з Фаустом, але Мефістофель блокує меч Валентина, що дозволяє Фаусту нанести фатальний удар. Помираючи, Валентин проклинає Маргариту (Ecoute-moi bien Marguerite). Маргарита йде до церкви і намагається молитися там, але її зупиняє спочатку Мефістофель, а потім хор чортів. Вона молиться і непритомніє, будучи проклята знову Мефістофелем.

Дія 5[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg дія 5, постановка Київської опери, 1993 рік

Гори Гарц та Вальпургієва ніч / Каверні / Інтер'єр в'язниці

Мефістофель і Фауст оточені відьмами (Un, deux et trois). Фауст потрапляє до печери королев і куртизанок, і Мефістофель обіцяє забезпечити Фауста любов'ю найкрасивіших жінок в історії. Балет зображає оргію, що триває протягом всієї ночі. На світанку Фаусту з'являється видіння Маргарити і він кличе до неї. Мефістофель допомагає Фаусту потрапити до в'язниці, де Маргарита відбуває покарання за вбивство своєї дитини. Фауст і Маграрита співають любовний дует (Oui, c'est toi que j'aime). Мефістофель заявляє, Маргарита заслуговує на смертну кару. Фауст пропонує врятувати її від покарання, проте вона воліє довірити свою долю Богу і Його ангелам (Anges purs, anges radieux). Зрештою, вона запитує, чому руки Фауста покриті кров'ю, відштовхує його, і падає непритомною. Мефістофель лютує, коли чує голос з небес «Sauvée!» («Врятована!»). Чутно дзвони Великодня й хор ангелів, що співає «Christ est ressuscité!» ('«Христос воскрес!»). Стіни в'язниці розсуваються, і душа Маргарити піднімається на небо. У розпачі Фауст споглядає за нею; він падає на коліна і молиться. Мефістофель тікає від сяючого меча Архангела.[2]

Література[ред.ред. код]

Цікавинка
На мотив партії «Хору мисливців» з опери Й.Піфке склав один з найвідоміших прусських маршів Margarethenmarsch[3].

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg сцена смерті Валентина. А. Мокренко в ролі Валентина.
Nuvola apps kaboodle.svg арія Фауста. А. Солов'яненко в головній ролі Фауста

Примітки[ред.ред. код]

  1. Порядок сцен наведено відповідно до першого виконання в Театр Лірик, згідно опису Стівена Хюбнера (1992, pp. 133–134; 2001, p. 337).
  2. Barbier & Carré 1859, p. 72.
  3. «Margarethenmarsch» на YouTube