Фауст (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Фауст» на сцені оперної студії Національної музичної академії України. Кінець другої дії, смерть Валентина.

«Фауст» — опера Шарля Ґуно в п'яти актах з прологом і балетними сценами. Написана на лібрето Жюля Барб'є (Jules Barbier) і Мішеля Карре за першою частиною однойменної драми Гете.

Перша постановка відбулася в Парижі в «Театрі лірік» (Théatre-Lyrique), 19 березня 1859 року, остаточна редакція була поставлена в Парижі в театрі «Гранд-Опера», 3 березня 1869 року.

Характеристика[ред.ред. код]

У центрі уваги композитора виявилася не драма думки і почуття Фауста, а доля Маргарити (тому в Німеччині оперу раніше було прийнято називати її ім'ям). У лібрето не тільки були опущені багато сцен і персонажів, але й видозмінені характери. Так, наприклад, образ веселуна Зібеля в опері наділено ліричними властивостями. Музика «Фауста» мелодійно багата, їй властиві рельєфність, виразність, помітна театральність, контрастність образів, мальовничість фону і перш за все — проникливий ліризм.


Дійові особи[ред.ред. код]

Ф. І. Шаляпін у ролі Мефистофеля (1916)
Партія Голос Виконавець на прем'єрі,
19 березня 1859
(диригент Адольф Делоффр)
Виконавець на прем'єрі остаточної редакції,
3 березня 1869
Фауст Тенор Жозеф Барбо
Мефістофель Бас Еміль Баланко
Маргарита Сопрано Марі Міолан-Карвальо
Валентин Баритон Рейно
Вагнер Бас М. Сібо
Зібель Мецо-сопрано Февр
Марта Мецо-сопрано або контральто Дюкло
Студенти, солдати, городяни, діти, простолюд


Лібрето[ред.ред. код]

Місце: Німеччина: Час: 16 століття

Дія 1[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1 і 2 дія, постановка Київської опери, 1993 рік

Кабінет Фауста

Фауст, старіючий учений, доходить висновку, що його вчення марне й змусило його пропустити життя і любов (Rien! En vain j'interroge). Двічі він випити отруту, але щоразу зупиняється, коли чує хор. Він проклинає науку і віру, і просить заступництва пекла. З'являється Мефистофель (дует: Me voici) і, з привабливим зображенням Маргарити за прядкою, спонукає Фауста скористатися послугами Мефістофеля в обмін за майбутнє перебування у Пеклі. Колба з отрутою перетворюється на еліксир молодості, учений перетворюється на молодого чоловіка й відправляється з Мефістофелем у подорож.

Дія 2[ред.ред. код]

Біля міських воріт

Хор студентів, солдатів і жителів села співають застільну пісню (Vin ou Bière). Валентин, відправляючись на війну зі своїм другом Вагнером, довірити турботу про свою сестру Маргариту своєму юнацькому другу Зібелю (O sainte médaille … Avant de quitter ces lieux). З'являється Мефістофель, він забезпечує присутніх вином і співає пісню про Золоте теля (Le veau d'or, відома також як «арія зі свистом»). Мефістофель неґречно згадує Маргариту, і Валентин намагається вдарити його мечем, але той розчиняється в повітрі. Валентин і друзі розуміють, що мають справу з нечистою силою (chorus: De l'enfer). Між тим Мефістофель і Фауст приєднуються до танців (Ainsi que la brise légère). З'являється Маргарита і Фауст виявляє своє захоплення нею, але вона відмовляється від руки Фауста.

Дія 3[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 3 і 4 дія, постановка Київської опери, 1993 рік
Сад Маргарити, репродукція Charles-Antoine Cambon і Joseph Thierry

Сад Маргарити

Закоханий у Маргариту Зібель лишає їй букет (Faites-lui mes aveux). Фауст посилає Мефістофеля в пошуках подарунка для Маргарити і співає каватину (Salut, demeure chaste et pure) ідеалізуючи Маргариту як чисте дитя природи. Мефістофель приносить коробку з вишуканими ювелірними виробами і ручне дзеркало й залишає його на порозі Маргарити, поруч з квітами Зібеля. Входить Маргарита, згадуючи про зустріч із Фаустом у міських воріт, і співає сумну баладу (Il était un roi de Thulé). Марта, сусідка Маргарити, зауважує коштовності і каже, що їх певно приніс шанувальник. Маргерита приміряє коштовності й захоплюється тим, як вони їх пасують, співаючи арію (Ah! je ris de me voir si belle en ce miroir). Мефістофель і Фауст приєднуються до жінок в саду. Маргерита дозволяє Фаусту поцілувати її (Laisse-moi, laisse-moi contempler ton visage), але на тому просить піти його геть. Між тим, повертаючись додому вона зітхає про швидке прощавання, і Фауст, чуючи її зітхання повертається до неї. Пильне око Мефістофеля і його зловісний сміх видають, що Фауст з Маргаритою провели час пречудово.

Дія 4[ред.ред. код]

Кімната Маргарити / Площа перед її будинком / Собор

[Примітка: Сцени 4 дії іноді даються в іншому порядку або скорочуються.][1]

Маргарита молиться в соборі, сценограф — Камбон

Маргарита народила дитину від Фауста, але була покинута ним і стала ізгоєм суспільства. Вона співає арію біля прядки (Il ne revient pas). Біля неї — Зібель. Надалі сцена показує площу перед будинком Маргарити. Валентин повертається з війни під військовий марш (Deposons les armes і Gloire immortelle de nos aïeux). Зібель просить Валентину пробачити Маргариту. Валентин прямує до її хати. У цей час з'являються Фауст і Мефістофель, і Мефістофель, думаючи, що вдома лише Маргарита, співає глузливу бурлеску (Vous qui faites l'endormie). Валентин виходить з хати, тепер знаючи, що саме Фауст негідно вчинив з його сестрою. Він б'ється з Фаустом, але Мефістофель блокує меч Валентина, що дозволяє Фаусту нанести фатальний удар. Помираючи, Валентин проклинає Маргариту (Ecoute-moi bien Marguerite). Маргарита йде до церкви і намагається молитися там, але її зупиняє спочатку Мефістофель, а потім хор чортів. Вона молиться і непритомніє, будучи проклята знову Мефістофелем.

Дія 5[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg дія 5, постановка Київської опери, 1993 рік

Гори Гарц та Вальпургієва ніч / Каверні / Інтер'єр в'язниці

Мефістофель і Фауст оточені відьмами (Un, deux et trois). Фауст потрапляє до печери королев і куртизанок, і Мефістофель обіцяє забезпечити Фауста любов'ю найкрасивіших жінок в історії. Балет зображає оргію, що триває протягом всієї ночі. На світанку Фаусту з'являється видіння Маргарити і він кличе до неї. Мефістофель допомагає Фаусту потрапити до в'язниці, де Маргарита відбуває покарання за вбивство своєї дитини. Фауст і Маграрита співають любовний дует (Oui, c'est toi que j'aime). Мефістофель заявляє, Маргарита заслуговує на смертну кару. Фауст пропонує врятувати її від покарання, проте вона вважає за краще довірити свою долю Богу і Його ангелам (Anges purs, anges radieux). Зрештою, вона запитує, чому руки Фауста покриті кров'ю, відштовхує його, і падає непритомною. Мефістофель лютує, коли чує голос з небес «Sauvée!» («Врятована!»). Чутно дзвони Великодня й хор ангелів, що співає «Christ est ressuscité!» ('«Христос воскрес!»). Стіни в'язниці розсуваються, і душа Маргарити піднімається на небо. У розпачі Фауст споглядає за нею; він падає на коліна і молиться. Мефістофель тікає від сяючого меча Архангела.[2]

Література[ред.ред. код]

Цікавинка
На мотив партії «Хору мисливців» з опери Й.Піфке склав один з найвідоміших прусських маршів Margarethenmarsch[3].

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg сцена смерті Валентина. А. Мокренко в ролі Валентина.
Nuvola apps kaboodle.svg арія Фауста. А. Солов'яненко в головній ролі Фауста

Примітки[ред.ред. код]

  1. Порядок сцен наведено відповідно до першого виконання в Театр Лірик, згідно опису Стівена Хюбнера (1992, pp. 133–134; 2001, p. 337).
  2. Barbier & Carré 1859, p. 72.
  3. «Margarethenmarsch» на YouTube