Ридзинський замок
| Ридзинський замок | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Західний фасад замку | ||||
|
51°47′14″ пн. ш. 16°40′15″ сх. д. / 51.787368833° пн. ш. 16.671041833° сх. д.Координати: 51°47′14″ пн. ш. 16°40′15″ сх. д. / 51.787368833° пн. ш. 16.671041833° сх. д. | ||||
| Тип | замок | |||
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Польщі[1] | |||
| Країна |
 Польща | |||
| Розташування | м. Ридзина, Лещинський повіт, Великопольське воєводство | |||
| Архітектор | Józef Szymon Bellottid | |||
| Сайт | zamek-rydzyna.com.pl | |||
  Ридзинський замок (Польща) | ||||
 | ||||
 Ридзинський замок у Вікісховищі | ||||
Ридзинський замок (пол. Zamek w Rydzynie) — замок, розташований у місті Ридзина Лещинського повіту Великопольського воєводства у Польщі.
Історія
Первісний готичний замок Ридзинських було споруджено у 1403—1422 роках на штучному острові[2]. Він проіснував неповні два століття, аж до вторгнення шведів. У 1685—1695 роках, за проєктом королівського архітектора Юзефа Шимона Беллотті[3][4] або Помпео Феррарі[2] частково на мурах старого замку споруджено барокову резиденцію родини Лещинських гербу Венява. Вже тоді замок набув форми чотириповерхової, чотирикрилої споруди з внутрішнім подвір'ям та чотирма вежами по кутах[2]. Оздоблення інтер’єрів реалізував Мікеланджело Паллоні. У замковому театрі у 1687 році відбулася польська прем’єра комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич». Близько 1700 року[4] з ініціативи Станіслава Лещинського замок було перебудовано за проєктом Помпео Феррарі[3], якого Лещинський спеціально привіз із Риму. Він перебудував західне крило замку на зразок проєктів Берніні (Палаццо Барберіні, реконструкція Лувра).
У той час також постала двоповерхова бальна зала[4]. У 1707 році замок згорів[4]. Станіслав Лещинський, після невдалого переобрання, продав Ридзину у 1736[5] або 1738 році[4] прихильникові Августа III Фрідріха Олександру Сулковському[4]. Чергову перебудову, вже для родини Сулковських, було здійснено 1742—1745 роках[4]. Сілезький архітектор Кароль Марцін Франц[4], спочатку реалізуючи концепцію Помпео Феррарі, змінив декор фасадів на рококовий, заклав нові дахи та шоломи на вежах. Франц також перебудував бальну залу. У наступні роки Франц реалізував власні ідеї, в тому числі близько 1750 року створив додаткову вісь із північного боку, спорудивши будівлі стайні, возовні та офіцин[4]. У самому замку, у північному крилі, він додав центральний ризаліт, що є входом до головних сходів[4], а також побудував кам'яний міст, що з'єднує вхід з овальною площею перед господарськими будівлями. З того ж періоду (1752 рік) походять кам'яні сфінкси Яна Рімплера[4].
Архітекторами останньої великої перебудови у 1783—1796 роках стали Ігнатій Графф та Домінік Мерліні[4]. У той час було перебудовано бальну залу, а також офіцини та господарські будинки[4].
У 1916—1918 роках у замку розміщувався німецький табір військовополонених. У 1927—1928 роках (під керівництвом Стефана Цибіховського) будівлю було пристосовано до потреб гімназії[4].
З 1928 року і до початку Другої світової війни у 1939 році у замку розміщувалася гімназія-ліцей імені Сулковських[3].
Під час німецької окупації у замку розміщувалася школа Гітлер'югенду з інтернатом.
У 1945 році, відразу після визволення, замок було розграбовано і спалено до голих стін[3] червоноармійцями. Відбудову було здійснено протягом 1950—1965 років[2]. Пізніше замок передали Товариству польських інженерів та техніків механіків[4]. У 1972—1977 роках новий власник провів консерваційну реконструкцію деяких інтер'єрів, облаштувавши у замку готель з конференц-залами та рестораном. Ці функції будівля виконує донині.
Парк
На схід від замку знаходиться парк, закладений у другій половині XVII століття. Спершу парк мав регулярне планування, однак у 1783—1785 роках його було переплановано[2]. Близько 1820 року парк було перетворено на ландшафтний в англійському стилі. У парку розміщувалося багато павільйонів (включаючи оранжерею, турецький павільйон, мисливський замок), до нашого часу зберігся лише відремонтований павільйон стрільниці з 1772 року.
Легенда
Існує легенда, що раз на рік під час грозової ночі у замку відправляє месу скелет священника з міністрантами. У цій службі бере участь біла пані, яка потім сповідається, але не отримує відпущення. Згодом привиди зникають.
Світлини
-
Замок із ровом -
Замковий комплекс -
Стеля бальної зали. Фрески Георга Вільгельма Нойнгерца -
Стелля морської зали -
Руїни каскаду з маскароном у замковому парку
Примітки
- ↑ Реєстр пам'яток — 2022.
- ↑ а б в г д Kwiatek, Jerzy. (2006). Polska : urokliwy świat małych miasteczek (вид. Wyd. 3 zaktualizowane i uzup). Warszawa: Sport i Turystyka - Muza. с. 453—457. ISBN 83-7319-993-4. OCLC 750106191.
- ↑ а б в г Kaczorowski, Bartłomiej. (2008-2009). Zabytki architektury polskiej (вид. Wyd. 2., zmien). Warszawa: WSiP. с. 74. ISBN 83-02-10660-7. OCLC 316854274.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Szalewski, Kazimierz. (1981). Leszno i okolice : przewodnik (вид. Wyd. 1). Warszawa: Sport i Turystyka. с. 120—123. ISBN 83-217-2348-9. OCLC 9759678.
- ↑ Sulimierski, Filip. (1889). Słownik geograficzny królestwa polskiego i innych krajów słowiańskich. Т. X. с. 86. OCLC 256446317.