Шведський потоп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шведський потоп
Повстання Хмельницького, Московсько-польська війна 1654—1667, Північна війна 1655—1660
Rzeczpospolita Potop.png
Дата: 16551660
Місце: Річ Посполита, Україна, Велике князівство Литовське, Данія-Норвегія
Результат: Оливська угода
Сторони
Річ Посполита

Союзники:
Московське царство (1656-1658)
Кримське ханство
Священна Римська імперія (1657)
Угорщина (1657)
Бранденбург-Пруссія (1657)
Данія-Норвегія (1657)
Республіка Об'єднаних провінцій

Шведська імперія

Союзники:
Московське царство (1654-1656)
Велике князівство Литовське
Гетьманщина
Бранденбург-Пруссія (1656—1657)
Трансильванське князівство (1656)
Молдовське князівство
Волощина

Командувачі
Ян II Казимир

Фрідріх-Вільгельм I

Карл Х Густав

Богдан Хмельницький
Януш Радзивілл
Юрій II Ракоці

Потоп (існує ще назва Шведський потоп) — вторгнення у Річ Посполиту коаліції на чолі зі Шведською імперією (1655—1660), що завдало непоправної шкоди. Закінчився Олівським миром, за яким польський король Ян II Казимир відмовився від претензій на шведський престол. До антипольської коаліції входили Військо Запорозьке, Шведська імперія, Бранденбург, Семигород, Молдовське князівство, Волощина та литовські князі.

Хід подій[ред.ред. код]

Майже одразу після Переяславської Ради між Україною та Московським царством почалися тертя та непорозуміння. Спочатку Московське царство оголосило війну Речі Посполитій, з московським військом пішли на Білорусь козаки під проводом наказного гетьмана Івана Золотаренка. Населення Білорусі радо визнавало владу гетьмана, приймало козацький устрій. Московські воєводи мали приєднувати білоруські землі до Московського царства. Союз України з Московським царством викликав союз Кримського ханства з Річчю Посполитою.

Карл X Густав
Ян II Казимир

Спільні сили татар та поляків почали з осені 1654 року руйнувати Поділля, Брацлавщину, заходили до Білої Церкви, двічі були відбиті від Умані. Країна була зруйнована, обернена на пустелю, людність тікала на Слобожанщину (тоді втікачі з Герасимом Кондратьєвим на чолі заснували м. Суми). В бою на Дрижиполі в січні 1655 року згинуло багато людей, але він не дав перемоги жодній зі сторін, хоч становище Речі Посполитої значно погіршало.

Влітку 1655 року шведські війська зайняли Познань, Варшаву, на початку жовтня — Краків.

Тим часом Богдан Хмельницький з воєводою Васілієм Шеремєтьєвим перенесли дії до Галичини, на півночі було підкорено всю Білорусь, Велике князівство Литовське до Вільного. Населення Волині, Полісся, Поділля визнало владу гетьмана. Князь Святополк-Четвертинський просив у гетьмана війська для охорони; під гетьманський реґімент просилися князь Януш Радзівілл, слуцькі князі. 1657 року прийняла українську владу шляхта Пинського повіту — територія Української Держави поширилася на захід, північ.

Становище Речі Посполитої було загрозливе. Шведський король Карл Х Густав зайняв Варшаву і Краків; до нього приєднався курфюрст Бранденбурзький. Велике князівство Литовське визнало владу Шведської імперії, король Ян II Казимир втік до Сілезії.

Перелом у війні[ред.ред. код]

З цієї ситуації врятувала Річ Посполиту дипломатія: вона звернулася до Московського царства з пропозицією перемир'я, цареві запропоновано польську корону після смерти бездітного Яна ІІ Казимира. В 1656 році підписано у Вільні, без представників від України, сепаратне перемир'я.

Віленський мир розв'язав Б.Хмельницькому руки: мілітарний союз України з Московським царством проти Речі Посполитої (Переяславська угода) втратив вагу, більше від договору нічого не залишилося.

На козацькій Раді, скликаній у Чигирині, всі присутні полковники, осавули, сотники присягли гетьману, що будуть спільно боротися за Україну: «присягали собі, а не чужим монархам».

Богдан Хмельницький розгорнув активну діяльність по створенню коаліції з ряду європейських країн, що мала вирішити «польське питання». До неї увійшли Шведська імперія, Маркграфство Бранденбург, Трансильванське князівство, Молдовське князівство, Волощина та Велике князівство Литовське. Згідно з планами учасників коаліції Річ Посполита мала бути розділена між її членами, причому Україна (Велике князівство Руське) повинна була отримати всі землі, заселені українцями, а також, разом із Шведською імперією, протекторат над Литвою, що повинна була перетворитись на Литовське королівство. Сам Б. Хмельницький мав отримати титул «Дідичного князя» (Великого князя) Князівства Руського.

1656-й рік був переломним в історії Хмельниччини. Звільнена морально від обов'язків, зв'язаних з мілітарним союзом з Московським царством, Україна під проводом Богдана Хмельницького стала осередком ряду коаліцій, які охопили всю Східню Европу.

1656 року московський цар оголосив війну Карлу Х Густаву (призвела до тривалого протиборства Шведської імперії та Московського царства).

Ще одного удару коаліції завдала Данія-Норвегія, яка, під впливом Австрійської монархії, почала війну зі Шведською імперією, що примусило Карла Х Ґустава вивести війська з Речі Посполитої, за ними пішла з Речі Посполитої армія курфюрста Бранденбурґу. Війська трансільванського князя опинилися у вкрай важкому становищі, князь Юрій II Ракоці був змушений капітулювати.
Експедиційний козацький корпус, під командуванням полковника Антіна Ждановича, повернувся в Україну.

Таким чином війська союзників зазнали поразки від поляків.

У 1656-57 рр. Богдан Хмельницький вів активні переговори з королем Карлом Х про утворення українсько-шведського військового, політичного союзу (смерть не дозволила реалізувати плани).

Після смерти Богдана Хмельницького новий гетьман Іван Виговський розірвав остаточно стосунки з Московським царством, вів переговори зі Шведською імперією, проте уклав з Річчю Посполитою Гадяцький договір.

Воєнні дії[ред.ред. код]

Шведський король Карл X в битві під Варшавою 1656
Мапа Речі Посполитої під час Потопу

1655[ред.ред. код]

1656[ред.ред. код]

1657[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]