Люїзит

Властивості

Загальні
Хімічна назва	Люїзит
Хімічна формула	C2H2AsCl3
Молярна маса	207,32 г/моль
Фізичні властивості
Температура плавлення	−2,4 °C
Температура кипіння	196,6 °C (розкладання, транс-ізомер)

Люїзи́т (за іменем американського хіміка Вінфорда Лє Льюїса) — темно-коричнева рідина з різким подразнюючим запахом, суміш різних ізомерів хлорвінілдихлорарсину (ClCH=CHAsCl₂), отруйна речовина шкірно-наривної дії, може використовуватися як хімічна зброя.

У 1993 році, в результаті підписання Конвенції про хімічну зброю, використання люїзиту як хімічної зброї було заборонено. Його включили до списку 1, котрий регламентує виробництво та обіг небезпечних речовин.

Отримання

Сполука утворюється при додаванні ацетилену до хлориду арсену(ІІІ) :

AsCl₃ + C₂H₂ → ClCHCHAsCl₂

Люїзит як і інші хлориди арсену гідролізує у воді:

ClCHCHAsCl₂ + 2H₂O → ClCHCHAs(OH)₂ + 2HCl

Реакція пришвидшується в лужних розчинах.

Токсичність

Люїзит відноситься до стійких отруйних речовин. Він має загально-отруйну та шкірно-наривну дію при будь-яких формах його впливу на організм людини. Люїзиту притаманна подразнююча дія на слизові оболонки та органи дихання. Він майже не має прихованої дії, ознаки ураження проявляються через 3—5 хв після потрапляння його на шкіру чи в організм. Важкість ураження залежить від дози та часу перебування в атмосфері, зараженої люїзитом. При вдиханні парів чи аерозолю спочатку вражаються верхні дихальні шляхи. При легких отруєннях ураження може зникнути після декількох днів. Важке отруєння супроводжується нудотою, головним болем, втратою голосу, блюванням, загальною слабкістю. Спазми в грудях та віддишка — ознаки тяжкого отруєння. Дуже чуттєві до люїзиту органи зору, потрапляння в очі краплі отрути призводить до втрати зору вже через 7—10 днів.

Люїзит — єдина бойова хімічна речовина, яка використовується для переробки. В Росії був збудований завод з переробки люїзиту в місті Камбарка (Удмуртія).