Координати: 50°3′57.280000099598″ пн. ш. 40°31′5.6900000992049″ сх. д. / 50.06591° пн. ш. 40.51825° сх. д. / 50.06591; 40.51825

Тихий Дон (Богучарський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 04:43, 12 лютого 2022, створена SalweenBot (обговорення | внесок) (правопис)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
хутір Тихий Дон
рос. хутір
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Воронезька область
Муніципальний район Богучарський
Поселення Філонівське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 20205852004
Код ЗКТМО: 20605452116
Основні дані
Попередні назви: Свинюха
Населення 48 (2010)
Поштові індекси 396780
Телефонний код +7 47366
Географічні координати: 50°3′57.280000099598″ пн. ш. 40°31′5.6900000992049″ сх. д. / 50.06591° пн. ш. 40.51825° сх. д. / 50.06591; 40.51825
Часовий пояс UTC+4
Водойма р. Дон
Мапа
Тихий Дон (Росія)
Тихий Дон
Тихий Дон

Мапа

Тихий Дон (рос. Тихий Дон) — хутір у Росії, Богучарському районі Воронізької області. Адміністративний центр Філонівського сільського поселення.

Населення становить 48 осіб (27 чоловічої статі й 21 — жіночої) за переписом 2010 року.

Історія

[ред. | ред. код]

За даними 1859 року на казенному хуторі Свинюха (Свинюх, Свинюхін, Комарівка) Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 513 осіб (256 чоловічої статі та 257 — жіночої), налічувалось 80 дворових господарств[1].

Станом на 1880 на колишньому державному хуторі Свинюха Залиманської волості мешкало 657 осіб, налічувалось 96 дворових господарств[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 656 осіб (349 чоловічої статі та 307 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].

За даними 1900 року на хуторі Свинюха (Камарівка) мешкало 675 осіб (366 чоловічої статі та 309 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 219 дворових господарств, існували дріб'язкова лавка[4].

Джерела

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Тихий Дон

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 906)
  2. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-36. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5267)