Богучар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Богучар
Богучар
Coat of Arms of Boguchar (Voronezh oblast).png Flag of Boguchar (Voronezh oblast).png
Герб міста Прапор міста
БогучарУправаЗемская DSC 4712.jpg
Будівля повітового земства
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Воронезька область
Муніципальний район Богучарський район
Код ЗКАТУ: 20 205 501
Код ЗКТМО: 20605101001
Основні дані
Час заснування 1704
Статус міста 1779
Населення 11 295 осіб (2017)[1]
Площа 13 км²
Густота населення 868,85 осіб/км²
Поштовий індекс 396790, 396791 і 396792
Телефонний код +7 47366
Географічні координати: 49°56′00″ пн. ш. 40°33′00″ сх. д. / 49.9333333333607782833496458° пн. ш. 40.55000000002777227336991928° сх. д. / 49.9333333333607782833496458; 40.55000000002777227336991928Координати: 49°56′00″ пн. ш. 40°33′00″ сх. д. / 49.9333333333607782833496458° пн. ш. 40.55000000002777227336991928° сх. д. / 49.9333333333607782833496458; 40.55000000002777227336991928
Висота над рівнем моря 80 м
Веб-сторінка boguchar.ru
Мапа
Богучар (Росія)
Богучар
Богучар

Богучар (Воронезька область)
Богучар
Богучар


CMNS: Богучар у Вікісховищі

Богучар — місто в Росії, адміністративний центр Богучарського району Воронізької області. Засноване реєстровими козаками з Гетьманщини у межах української етнічної території — Слобідської України. Статус міста з 1779 року. Населення &&&&&&&&&&011811.&&&&&011 811 мешканців (2010), у 2015 році — &&&&&&&&&&011162.&&&&&011 162 особи. Довгий час українці становили тут переважну більшість.

Географія[ред. | ред. код]

Площа Малаховського

Місто розташоване на річці Богучарка, за 6 кілометрів від її впадіння у Дон.

Відстань до обласного центру — 221 км.

Історія[ред. | ред. код]

Богучар — адміністративний та військовий центр Богучарської сотні Острогозького полку Слобідської України.

Долина річки Богучарки залишалася практично ненаселеною аж до 1716 року, коли по pp. Toлучіївці і Богучарці були поселені близько двохсот козаків Острогозького полку і рік по тому (1717) до них приєднано були ще кілька сот козаків того ж полку, переведених з Ливен, Землянська, Чернявська, Ендовища та інших міст[2].

У 1765 році при введенні нового громадянського ладу в управлінні слобідських мешканців слобода Богучарська увійшла до складу Острогожський провінції Слобідсько-Української губернії. При введенні в 1779 році Воронізького намісництва з 16 повітів, у тому числі і Богучарського ця слобода була перейменована на повітове місто.

У 1779 році Богучар разом з однойменною повітом знову відійшов до Слобідсько-Української губернії і лиш у 1802 році був остаточно зарахований до Воронізької губернії Російської імперії.

У 1897 році в місті жили 6636 осіб, у тому числі українців було 4285, росіян — лише 2180, цигани — 95[3]. За переписом 1926 року 81,6 % населення Богучарської волості становили українці.

Аж до початку XX століття одним з основних занять жителів Богучара була закупівля рогатої худоби в Області Війська Донського і перепродаж його у великих містах[2].

Місто пережило три Голодомори і втоплену «совєтами» в крові епоху українізації. Після Голодомору 1932-33 почалося масове підселення т. зв. «великоросійського елементу» з північних районів області, а також Тверскої, Пензенської, Тульської областей тощо.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
1856[4]1897[4]1913[4]1931[4]1939[4]1959[5]1970[6]
2400660075008200430034446606
1979[7]1989[8]1992[4]1996[4]1998[4]2000[4]2001[4]
727784998700890013 00013 60013 600
2002[9]2003[4]2005[10]2006[4]2007[4]2008[4]2009[11]
13 75613 80013 75613 50013 40013 30013 188
2010[12]2011[4]2012[13]2013[14]2014[15]2015[16]2016[17]
11 81111 80011 49611 28111 19311 16211 190
2017[18]2018[19]
11 29511 270

За переписом 1897 року у місті проживало 6 636 осіб (3 402 чоловіки та 3 234 жінки)[20]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[20]:

Мова Осіб Відсоток
українська 4 285 64,57 %
російська 2 180 32,85 %
циганська 95 1,43 %
єврейська 62 0,93 %
інші 14 0,21 %
Разом 6 636 100 %

Сучасний стан[ред. | ред. код]

У місті є підприємства харчової промисловості, виробництво будівельних матеріалів.

Персоналії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чисельність населення Воронезької області в розрізі муніципальних утворень на 1.01.2017 року (рос.)
  2. а б Вейнберг Л. Б. Богучар // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  3. Демоскоп Weekly — Додаток . Довідник статистичних показників <! — Заголовок доданий ботом ->
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с Народная энциклопедия «Мой город». Богучар. Архів оригіналу за 2014-06-28. Процитовано 2014-06-28. 
  5. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  6. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  7. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  8. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 2011-08-22.  (рос.)
  9. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03. 
  10. Список сельских населённых пунктов и численности населения по данным статистического учёта Богучарского муниципального района. msu.vrnoblduma.ru. Архів оригіналу за 2013-05-17. 
  11. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2014-01-02. Процитовано 2014-01-02. 
  12. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 2014-01-29. Процитовано 2014-01-29.  (рос.)
  13. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31. 
  14. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16. 
  15. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02. 
  16. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06. 
  17. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  18. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31. 
  19. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (ru). Архів оригіналу за 2018-07-26. Процитовано 2018-07-25. 
  20. а б Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 9 жовтня 2020.  (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]