Богучар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Богучар
Богучар
Coat of Arms of Boguchar (Voronezh oblast).png Flag of Boguchar (Voronezh oblast).png
Герб міста Прапор міста
БогучарУправаЗемская DSC 4712.jpg
Будівля повітового земства
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Воронезька область
Муніципальний район Богучарський район
Код ЗКАТУ: 20 205 501
Код ЗКТМО: 20605101001
Основні дані
Час заснування: 1704
Статус міста 1779
Населення 11 295 осіб (2017)[1]
Площа 13 км²
Густота населення 868,85 осіб/км²
Поштовий індекс 396790, 396791 і 396792
Телефонний код +7 47366
Географічні координати: 49°56′00″ пн. ш. 40°33′00″ сх. д. / 49.9333333333607782833496458° пн. ш. 40.55000000002777227336991928° сх. д. / 49.9333333333607782833496458; 40.55000000002777227336991928Координати: 49°56′00″ пн. ш. 40°33′00″ сх. д. / 49.9333333333607782833496458° пн. ш. 40.55000000002777227336991928° сх. д. / 49.9333333333607782833496458; 40.55000000002777227336991928
Висота над рівнем моря 80 м
Веб-сторінка boguchar.ru
Мапа
Богучар (Росія)
Богучар
Богучар

Богучар (Воронезька область)
Богучар
Богучар


Богучар у Вікісховищі?

Богучар — місто (з 1779) в Росії, адміністративний центр Богучарського району Воронізької області. Засноване реєстровими козаками з Гетьманщини у межах української етнічної території — Слобідської України.

Населення &&&&&&&&&&011811.&&&&&011 811 мешканців (2010), у 2015 році — &&&&&&&&&&011162.&&&&&011 162 особи. Довгий час українці становили тут переважну більшість.

Історія[ред. | ред. код]

Долина річки Богучарки залишалася практично ненаселеною аж до 1716 року, коли по pp Toлучіївці і Богучарці були поселені близько двохсот козаків Острогозького полку і рік по тому (1717) до них приєднано були ще кілька сот козаків того ж полку, переведених з Ливен, Землянська, Чернявська, Ендовища та інших міст[2].

У 1765 році при введенні нового громадянського ладу в управлінні слобідських мешканців слобода Богучарська увійшла до складу Острогожський провінції Слобідсько-Української губернії. При введенні в 1779 році Воронізького намісництва з 16 повітів, в тому числі і Богучарського ця слобода була перейменована на повітове місто.

У 1779 році Богучар разом з однойменною повітом знову відійшов до Слобідсько-Української губернії і лиш у 1802 році був остаточно зарахований до Воронізької губернії Російської імперії.

У 1897 році в місті жили 6636 осіб, у тому числі українців було 4285, росіян — лише 2180, цигани — 95[3]. За переписом 1926 року 81,6 % населення Богучарської волості становили українці.

Аж до початку XX століття одним з основних занять жителів Богучара була закупівля рогатої худоби в Області Війська Донського і перепродаж його у великих містах[2].

Місто пережило три Голодомори і втоплену «совєтами» в крові епоху українізації. Після Голодомору 1932-33 почалося масове підселення т. зв. «великоросійського елементу» з північних районів області, а також Тверскої, Пензенської, Тульської областей тощо.

Географія[ред. | ред. код]

Площа Малаховського

Місто розташоване на річці Богучарка, за 6 кілометрів від її впадіння у Дон.

Відстань до обласного центру — 221 км.

Історія[ред. | ред. код]

Богучар — адміністративний та військовий центр Богучарської сотні Острогозького полку Слобідської України.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

У місті є підприємства харчової промисловості, виробництво будівельних матеріалів.

Персоналії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]