Мошненський замок
| Мошненський замок | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Східне крило палацу | ||||
50°26′27″ пн. ш. 17°46′05″ сх. д. / 50.44083° пн. ш. 17.76806° сх. д. | ||||
| Статус | пам'ятка | |||
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Польщі[1] | |||
| Країна |  Польща | |||
| Розташування | Мошна, Гміна Стшелечкі, Крапковицький повіт, Опольське воєводство | |||
| Тип будівлі | палац | |||
| Архітектурний стиль | бароко | |||
| Власник | Tiele-Winckler familyd | |||
| Сайт | moszna-zamek.pl | |||
  Мошненський замок (Польща) | ||||
 | ||||
 Мошненський замок у Вікісховищі | ||||
Мошненський замок (пол. Zamek w Mosznej, нім. Schloss Moschen) — історична садиба, розташована в селі Мошна в гміні Стшелечкі Крапковицького повіту Опольського воєводства в Польщі. Є одним із найбільш популярних туристичних об'єктів у Опольському воєводстві.
Попри те, що офіційно будівля називається замком[2], вона фактично є палацом, адже ніколи не виконувала оборонних функцій.
Історія
Палац було побудовано в середині XVIII століття як бароковий палац[3]. З 1866 по 1945 роки тут знаходилася резиденція сілезької родини промислових магнатів Тіле-Вінклерів. Нинішній вигляд будівля отримала після 1896 року, коли в ніч з 2 на 3 червня палац частково згорів[4]. Старий палац було відновлено, до 1900 року була побудована східна частина в неоготичному стилі з оранжереєю, а в 1912—1914 роках було добудовано західне крило у стилі неоренесансу[4].
Першопочатково планувалося, що члени родини Тіле-Вінклер мали бути поховані в склепі під палацовою каплицею. Через те, що там була занадто висока вологість, було вирішено перенести сімейне захоронення на кладовище, розташоване в палацовому парку[5].
У 1911 та 1912 роках, під час полювань, організованих графом Францом-Губертом Тіле-Вінклером, тут гостював німецький імператор Вільгельм II[4]. На початку XX століття в палацовому парку було виявлено фрагменти підземель, які Г. Бартель у 1929 році ототожнював із замком тамплієрів, який ймовірно був з'єднаним під землею із замком у Хшеліцах. Вже після Другої світової війни, під час будівельних робіт, на території палацу було виявлено сліди середньовічного палісаду.
Родина Тіле-Вінклер покинула палац навесні 1945 року[4].
Під час Другої світової війни палац уникнув пошкоджень, у ньому було облаштовано лазарет[6]. У 1945 році в палаці квартирувалися війська радянської армії[4]. У той період більша частина палацових інтер'єрів була знищена[4], а більшість творів мистецтва, що зберігалися в замку (головним чином, картини та скульптури) було вивезено[7].
Після війни в палаці впродовж нетривалого часу розміщувалися різні установи, лише в 1972 році він став резиденцією санаторію, а з 1996 року — Центру терапії неврозів[4]. У 1948 році на частині земель колишнього маєтку було створено Державний кінний завод[8].
Сучасність
Донедавна у будівлі знаходився Центр терапії неврозів. З квітня 2013 року[9], у зв'язку з побудовою нового корпусу шпиталю, до нього було перенесено медичне устаткування з замку.
На разі, палац частково відкритий для відвідування туристами[10]; у каплиці відбуваються концерти камерної музики, а в галереї — художні виставки. У палаці є 365 кімнат та 99 веж[3], а його площа складає 8 тисяч м²[4].
У наш час у палаці функціонує готель та ресторан[2].
Замковий парк
Будівля оточена парком, який теж відкритий для відвідування. На особливу увагу заслуговують понад 300-літня дубова алея, понад 200-літня липова алея з симетричними каналами по обидвох її сторонах та каштанова алея[11]. На схід від липової алеї, розташований став з острівцем, на який можна потрапити перейшовши через місток у китайському стилі[11].
У парку відбувається щорічне Свято квітучої Азалії — у травні та червні, на якому популяризується музика польських та німецьких композиторів, під час свята у галереї відбуваються художні виставки, також тут проходять пленери малярства[11].
Замок у мистецтві
У 1978 році тут знімали радянсько-польський кінофільм «Дізнання пілота Піркса»[12], а у 1985 році — польський кінофільм «Я люблю вампіра»[13].
Фотогалерея
-
Палац з льоту птаха -
Вигляд палацу згори -
Східне крило палацу в неоготичному стилі та оранжерея -
Вигляд замку з парку -
Центральна частина замку в необароковому стилі -
Західне крило замку у неоренесансному стилі -
Вежа палацу -
Вигляд парку з тераси палацу -
Інтер'єр палацу
Примітки
- ↑ Реєстр пам'яток
- ↑ а б Zamek w Mosznej - oficjalna strona internetowa. Moszna Zamek (польською) . Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ а б Poznaj historię i legendy o zamku | Zamek w Mosznej. Moszna Zamek (польською) . Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и Zamek Moszna - Historia zamku. www.zamek-moszna.info.pl (польською) . Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Majdecka-Strzeżek, Anna. Autor. (2016). Ogrody wiecznej pamięci w krajobrazie kulturowym = Memorial gardens in the cultural landscape (польською) . с. 33. OCLC 998746886.
- ↑ Gunter Grundmann, Pałac w Mosznej i hrabiowska rodzina von Tiele-Wincklerów, «Zeszyty Edukacji Kulturalnej», № 40, 2003, с.97.
- ↑ Hankiewicz, Tomasz. (cop. 2011). Pałace i dwory (польською) . De Agostini Polska. с. 15. ISBN 978-83-248-2400-7. OCLC 802153478.
- ↑ Stadnina Koni Moszna – Hodowla Koni Olimpijskich (польською) . Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Centrum Terapii Nerwic w Mosznej Sp. z o.o. ctn-moszna.pl (польською) . Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Dimitrow, Radosław (23 липня 2013). Zamek w Mosznej świeci pustkami. Nowa Trybuna Opolska (польською) . Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ а б в Baśniowy zamek w Mosznej. zielonyogrodek.pl (польскою) . Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Zamek w Mosznej i w Prószkowie. www.polskieszlaki.pl (польською) . Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Czopowik, Halina Krüsch (1 березня 2012). Bajkowy zamek w Mosznej. Nasze Miasto (польською) . Процитовано 1 травня 2020.