Палісад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палісад (реконструкція) і рів на колишньому римсько-германському кордоні поблизу міста Заальбург (Німеччина), I—II ст. н. е.
Палісад в кельтському селі
Реконструкція оборонного палісаду

Частокі́л або паліса́д[1][2] (від фр. palissade < лат. palus — «паля», «кіл», «стовп»)[3] — старовинна оборонна споруда у вигляді вертикально вбитих у землю колод, суцільний паркан із жердин, щільний ряд забитих або закопаних вертикальних дерев'яних стовпів[4].

Історія[ред. | ред. код]

Зазвичай частокіл використовували як фортифікаційну споруду. Такі частоколи являли собою стіну із колод висотою декілька метрів, закопаних або забитих в землю, з'єднаних для міцності між собою горизонтальними брусами. Кінці колод переважно були загострені. Частоколи часто встановлювалися в ровах наповнених водою, і становили приховану перешкоду для нападників. Найчастіше їх споруджували на передньому нахилі валу, а у місцях природного крутого підйому — на його внутрішньому боці[4]. Дерев'яні городні (писемний термін, яким позначали зруби, засипані землею і каменем, на відміну від пустотілих клітей) нерідко виступали назовні[4].

Частоколи зводили римляни навколо своїх укріплених таборів-каструмів. Як неодмінна ознака військового табору частокіл був зображений на одному з давньоримських нагородних вінків — табірному вінку (corona castrensis, corona vallaris).

На Запорізькій Січі у XVIII ст. частоколами обносились паланки, у Росії і Сибіру в XVI—XIX — остроги.

Етимологія[ред. | ред. код]

Українське палісад походить від фр. palissade, що в свою чергу є похідним з провансальського palissada, утвореного від palissa («частокіл»), що зводить до лат. palūs («кілок»)[3].

Найвідоміші палісади[ред. | ред. код]

Як складова частина оборонно-захисних споруд давнини, найбільш відомі в історії такі палісади:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Частокіл // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Палісад // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  4. а б в Омельчук Б. А. Деревина та камінь в оборонному будівництві Старосамбірського підгір'я у XIII—XVI ст. // Науковий вісник НЛТУ України Збірник науково-технічних праць. — 2010. — Вип. 20.2. — 312 с.

Посилання[ред. | ред. код]

, стор. 494

Література[ред. | ред. код]