Савицький (Савінський, Савинський) Леонід
| Леонід Савицький (Савінський, Савинський) | |
|---|---|
| Смерть |
лютий 1918 Бердичів, Київська губернія, УНР |
| Країна |
 Російська імперія УНР |
| Приналежність |
 Армія УНР |
| Рід військ | артилерія |
| Звання | сотник |
| Командування | командир гарматної батареї |
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна |
Леонід[1] Савицький (Савінський, Савинський[2]) (пом. лютий 1918, Бердичів) — український військовий діяч, хорунжий, сотник артилерії, командир гарматної батареї Запорізького корпусу Армії Української Народної Республіки.
Життєпис
Останнє звання у російській армії — капітан.
В Українському Війську мав звання хорунжий та сотник.
Героїчно загинув у бою проти червоних поблизу Бердичева у лютому 1918 р. (після бою на тілі нарахували 27 багнетних ран)[2]. Його іменем було названо 1-шу Запорізьку батарею Армії УНР.
Похований на Аскольдовій могилі у Києві.
“...В цьому бою вдалося Болбочанові відбити назад батерію, залишену завдяки Мацюкові. Біля неї знайдено тіла по звірськи вбитих сотника Савінського і його козаків. Всіх їх, як виявилося при огляді, по звірськи замучено. В сотника Савінського обрубано пальці на руках, оскальповано голову і зідрано шкіру на руках. Тіла цих героїв забрано до ешелону і пізніше поховано в Київі на Аскольдовій могилі. Батерію з того часу іменовано: "1-ша батерія ім. Савінського".[3]
Вшанування пам'яті
- Провулок Сотника Савінського в місті Житомир[4].
Примітки
Джерела
- Монкевич Б. Слідами новітніх запорожців. Похід Болбочана на Крим. — Львів. — 1928. — С. 25–28.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |